Зап. відроги С. Алиня найбільше пологи й заповнюють собою все місце від вододілу до Амуру й Уссурі. Pp. цього схилу мають найменш жвавий плин. З їхні самі більші: Нір, Донндон, Има, Баку, Бики, Фудри, Уссурі й Сунгари. На узбережжя, починаючи від зал. Петра Вів. до зал. Св. Ольги, зустрічаються кристалічні гірські породи; там, де берегова лінія перетинає складки хребта, попадається по більшій частині граніт, де ж берегова лінія збігається з напрямком гір - переважають порфіри, порфірити, діорити й діабази. При перетинанні хребта в поперечному напрямку, не вважаючи позначених порід знайдені ще андезити, базальти, слюдяні сланці, піщаники, брекчии, конгломерати й глинисті сланці. Більша частина С.Алиня поростила, хвойним лісом, що полягають із кедра (Pinus mandjurica), їли (Abies sibirica), лиственниwы (Larix daurica і L. japonica), ялиці (Picea obovata і P. ajanensis), сосни (Pinus silvestris). Завдяки впливу Японського моря, рослинність вост. схилів бідніше, у весняну пору рослинне життя починається отут пізніше, коли на зап. схилах. Було б погано, якби ми не відзначили те, що з листяних порід, що переважають у рівнинах, у С.- Аліні зустрічаються липа (Tilia mandjurica і Т. cordata), клен (Acer mono, A. spicatum і ін.), коркове дерево (Phillodendron amurense), волоський горішок (Junglans mandjurica), маакия (Маaria amuernsis), черешня, черемшина (Prunus maximoviczii), абрикосове дерево, яблуня й груша (Pyrus baccata і P. ussuriensis), осика, береза звичайна й темна (В. daurica), також тисс (Taxus baccata). Порівн. Пржевальськ, "Путеш. в Уссурійськом кр." (стор. 16 та ін.); Іванов, "Головні риси будови С.- Алиня" ("Зап. Приам. Отд. Геогр. Общ. ", т. 1. вып. Ill, 1897). А. Н.
Розповідачі казок - так іменують себе олонецкие співаки билин (старин), роблячи це слово від дієслова "казати", в особливому значенні передачі чого-небудь (казки, дії) співучо, речитативом. В Олонецком краї дослідники не зустрічали С. за професією, снискивающих для себе їжа співом билин, подібно каликам, для яких спів духовних віршів є хлібним ремеслом. Із середовища знаючих і співаючих билини чоловіків і довбень виділяються, але, особливо обдаровані люди, що здобувають репутацію С. по перевазі, що й користуються в прилеглому популяції пошаною й славою. Вони є класичними хоронителями епічної старовини, передаючи її з покоління в покоління, при цьому детальні конфігурації, мимоволі внесені кожним з них при співі тієї або іншої билини, залежать від самих критерій усної передачі, але не від особистої творчості: крайнє практично отсутствует, і незліченні проби "скласти" новітню билину, як свідчить Гильфердинг у вступі до "Онезьким билинам", кінчалися невдачею. Особистий елемент, внесений С. у передачу билини, перебуває, меж іншим, залежно від професії, яка годує С. : напр., у С.- калик богатирі різняться особливою побожністю, С.- кравець із большенный старанністю зупиняється на подробицях одягання богатирів і т.д. Кравецьке ремесло, як і плетиво мереж, вообщем викликають "полювання старинки співати".