Можливість С. дана у відносинах підпорядкування й поділу понять, необхідність її - у єдності мислення, яка не успокоивается, поки не підведе різні відомості в різні групи наукового пізнання, а крайнього не з'єднає воединыжды в цільній єдиній філософській С. Як би це було не дивно, але макетом С. служать супідрядні поняття, що лежать в обсязі вищого; підпорядкування понять і поділ їх розростається в систематизацію. Від систематизації С. різниться тим, що мають через зание предметів, а не випадкова комбінація понять на підставі особистого принципу. С., як наукова, так і філософська, служить відбиттям звичайного порядку; навіть із погляду критичної філософії, що вважає всяку закономірність тільки продуктом свідомості, С. є відбиттям безсторонньої реальності - лише ця реальність перенесена у внутрішній мир. Угруповання філософських С. можливо дуже різноманітна, залежно від принципу, яким визначається їхня вдача. З погляду кількісної фисософские С. можна поділити на моністичні, дуалістичні й плюралістичні, залежно від того, чи визнають вони один принцип буття (Спиноза), або два (Декарт), або незліченна кількість відмінна різних (Лейбниц), або ж лише кількісно різних (атомисты). Виходячи з переконань високоякісної, тобто високоякісного визначення принципу, за яким зізнається справжнє буття, філософські С. можуть бути розбиті на матеріалізм, ідеалізм і идеореализм, що намагається з'єднати в одне протилежності матеріалізму й ідеалізму. Величезна кількість філософських напрямків дає точка зору гносеологічна, з якої можна розрізняти догматизм, критицизм і скепсис. 1-ый підкоряє вопросцы зания вопросцам буття, 2-ой зводить усі вопросцы до вопросцам зания, 3-ий спростовує можливість зания. До даної для нас же групі філософських С. слід віднести й містицизм ознакою, що відповідає, якого є вчення про зании нескінченного початку, і суб'єктивізм, що представляє пряму протилежність містицизму. З погляду процесу, філософські С. можуть бути розбиті на еволюційні (Гегель, Спенсер), эманационные (Гребель) і такі, які спростовують усяке становлення (элеаты). Є. Р.
Сихотэ-Алинь - береговий хребет Приморської обл., уздовж російського узбережжя Сівба. Японського моря й Монгольського прол., від устя р. Амуру до меж Маньчжурії. Середня висота С. Алиня в южн. частини 2 - 3000 фт., у сівбу. - 3 - 4000 фт., окремі верхівки (гора Нагая й ін.) домагаються 5000 фт. С.- Алинь служить вододілом з однієї сторони малеханьких рр., що впадають у Сівбу.-Японське море й Монгольський прол., і з інший басейну Амуру й Уссурі. Хребет складається з ряду паралельних складок, що мають загальне сівба.- сівба.- вост. напрямок. Вост. відроги його короткі, направляються перпендикулярно до берега моря, де й кінчаються найвищими вертикальними горами. З вост. схилів стікають у море маленькі, але жваві ріки з вузенькими долинами; самі більші із цих річок: Седеми, Мангугай, Суйфун, Цымухэ, Сичан, Псухун і Тузании. Теже відроги обмежують кілька величезних морських заток, які зал. - Св. Ольги, Св. Володимира й Петра Вів.