—. пекуче полем≥зуЇ ≥з —э й –икардо, ¤к≥ намагалис¤ обірунтувати, що зц≥ленн¤ б≥льшоњ частини нещасть, пов'¤заних ≥з сучасною економ≥чною орган≥зац≥Їю, пол¤гаЇ в тих же самих силах, на ¤ких вона базована - у пересл≥дуванн≥ кожним индивидумом власноњ вигоди й у конкуренц≥њ. –икардо вважав, що при д≥њ цих сил не може мати м≥сц¤ тривала затримка в збут≥ продукт≥в або хрон≥чне знец≥ненн¤ добутк≥в даноњ галуз≥ ≥ндустр≥њ, тому що господарський рассчет примушуЇ промисловц≥в негайно переводити своњ кап≥тали ≥з числа тих виробництв, на продукти ¤ких попит скоротивс¤, в ≥нш≥, де попит на продукти зб≥льшуЇтьс¤, ≥ таким образом р≥вновага меж попитом та пропозиц≥Їю скоро в≥дновл¤Ї. —. показав, що при економ≥чних кризах, ну й у звичайний час, справу в≥дбуваЇтьс¤ не так просто: промисловц≥, зв'¤зан≥ звичкою, зовс≥м не можуть так стр≥мко пом≥н¤ти р≥д зан¤ть, ¤к це допускав –икардо, внасл≥док чого ж порушенн¤ р≥вноваги меж створенн¤м ≥ споживанн¤м суц≥льно й поруч сприймаЇ придбана вдача й супроводжуЇтьс¤ потерею стан≥в дл¤ ц≥лих категор≥й б≥знесмен≥в. ƒопустити, разом з –икардо, що створенн¤ саме по соб≥ вже робить споживанн¤, означаЇ, по погл¤ду —., надходити под≥бно н≥мецьким метаф≥зикам, ¤к≥ нер≥дко у власних ≥нтелектуальних викладенн¤х ≥гнорують час ≥ м≥сце. ”казавши на погрози дл¤ сусп≥льства й працюючих клас≥в, що пол¤гаЇ в розвитку великоњ промисловост≥, у в≥дд≥ленн≥ прац≥ в≥д кап≥талу й земл≥, —. убачаЇ основний зас≥б коли не дл¤ усуненн¤, то дл¤ зм'¤кшенн¤ майбутн≥х лих у соц законодавств≥. ¬≥н доходить висновку, що все ф≥нансове житт¤ - не т≥льки лише сфера виробництва, та й розпод≥л благ, - зобов'¤зано бути в≥ддана публ≥чному контролю й реформована зг≥дно з ≥нтересами всього сусп≥льства , а не окремих його клас≥в. "”се, що створене нами, п≥дл¤гаЇ також нашому контролю, а тому влада законодавц¤ даЇ йому право знищувати зловживанн¤, що Ї результатом його закон≥в. «емл¤на власн≥сть також зобов'¤зано бути п≥длегла такому законодавству, ¤ке справд≥ мало б результатом користь ус≥х, тому що лише в ≥нтересах загальноњ корисност≥ власн≥сть ц¤ визнана законом". —. ¤сно усв≥домлював усю глибину соц≥альних труднощ≥в, що пол¤гаЇ у в≥дносинах меж класами, що волод≥ють ≥ незаможними, але його не задовольн¤ли н≥ досв≥ди ќуена, н≥ мр≥¤нн¤ ‘ур'Ї й утоп≥ст≥в. …ого еталон був скромн≥ше. "я бажаю - говорить в≥н, - щоб промислов≥ кап≥тали були раздедены меж величезним числом середн≥х кап≥тал≥ст≥в, а не зосереджувалис¤ в руках 1-го людину, що волод≥Ї м≥льйонами. я бажаю, щоб фабричний роб≥тник мав спереду над≥ю й був практично певен у тому, що зробитьс¤ учасником компан≥њ власного власника. ƒл¤ вт≥ленн¤ цих реформ ¤ вимагаю т≥льки несп≥шних ≥ непр¤мих заход≥в з боку законодавства, т≥льки ц≥лковитоњ справедливост≥ у в≥дносинах меж фабрикантом ≥ роб≥тником". ”с¤кий великий землевласник, сел¤нин, фабрикант, понад звичайну зарплату, ледве достатню дл¤ покритт¤ поточних витрат робочоњ родини, повинен, по погл¤ду —., забезпечити зм≥ст даноњ родини на час захворюванн¤, старост≥ й випадк≥в останнього нестатку; тод≥, можливо, сам≥ п≥дприЇмц≥ в≥дшукають, що њм прибутков≥ше зробити роб≥тник≥в власниками.