¬ 1798 г. —. вернувс¤ в ∆еневу й зайн¤в там м≥сце секретар¤ торговельноњ палати. ƒо цього часу ставитьс¤ виникненн¤ перших його твор≥в: "Tableau de l'agriculture toscane" (1801) ≥ "De la richesse commerciale ou principes de l'economie politique" (1803), у ¤ких в≥н виступив прихильником економ≥чних навчань ј. —мита. ÷≥ твори зробили йому репутац≥ю пристойного вченого: в≥н одержав запрошенн¤ зайн¤ти кафедру пол≥тичноњ економ≥њ у ¬≥льн≥, але в≥дхилив цю пропозиц≥ю, ¤к пот≥м в≥дмовивс¤ прийн¤ти кафедру в паризьк≥й —орбонне. Ќе дл¤ кого не секрет те, що п≥зн≥ше —. зробив ц≥лий р¤д подорожей по ≤тал≥њ й Ќ≥меччини (частиною в сусп≥льств≥ п. де —таль), збираючи матер≥али дл¤ власних економ≥чних ≥ ≥сторичних роб≥т. ¬ 1815 г. в≥н знову в≥дв≥дав ¬еликобритан≥ю й був очевидцем сп≥ткавшого крањну млосноњ економ≥чноњ кризи. «а за¤вою самого —., це зробило кор≥нну зм≥ну в його економ≥чних думках, змусивши його засумн≥ватис¤ у в≥рност≥ майже вс≥х положень ј. —мита, –икардо й ћальтуса. ¬≥дбитт¤м даноњ дл¤ нас зм≥ни Ї твори —.: "Nouveaux principes d'economie politique" (ѕ., 1819) ≥ "Etudes sur l'economie politique", що усталили за ним значенн¤ 1-го ≥з самих видних економ≥ст≥в першоњ третини XIX ст≥л.; особливо в першому з них в≥н зробив чудово правдиву оц≥нку чорних стор≥н кап≥тал≥стичного господарства. —. жив в еру величенних переворот≥в, ¤к≥ лише переживала «ап. ™вропа в 2-ух сферах - пол≥тичноњ й економ≥чноњ. ” цих переворотах —. не виступав у ¤кост≥ пол≥тичного д≥¤ча, але в≥н глибоко ними ц≥кавивс¤, збер≥гаючи повну духовну р≥вновагу, не примикаючи н≥ до обскурант≥в, н≥ до фанатик≥в революц≥њ. ” власних широких ≥сторичних досл≥дницьких роботах ("Histoire des геpubliques italiennes du moyen age", 16 т., 1807 - 18; "Histoire des Francais", 31 тт., 1821 - 44; "Histoire de la liberte en Italic", 1832; "Histoire de la chute de l'empire romain", 1835 ≥ ≥н.) —. пекуче сп≥вчуваЇ волелюбним рвени¤м народних мас. ÷≥ твори користуютьс¤ почетною попул¤рн≥стю в профес≥онал≥в, але ще вище коштуЇ значенн¤ —., ¤к економ≥ста. ¬≥н Ї чудовим толмачем тих перетворень у господарському лад≥ зап. европ. народ≥в, ¤к≥ в≥дбувалис¤ наприк≥нц≥ минулого й початку сьогодн≥шнього стол≥тт¤, внасл≥док техн≥чних винаход≥в ≥ перех≥д до вол≥ экон. оберту. ј. —мит, протиставл¤ючи народне господарство нов≥тнього часу господарству феодального пер≥оду, заснованому на оп≥ц≥ й законодавчоњ регламентац≥њ, спозирав в економ≥чн≥й свобод≥ й конкуренц≥њ ту силу, ¤ка зобов'¤зано привести цив≥л≥зац≥њ до загального речовинного добробуту, ≥ ц¤ думка в часи —. було пануючим посередин≥ економ≥ст≥в. —. показав, що конкурентность справд≥ викликала вдосконаленн¤ техн≥ки виробництва, приростила продуктивн≥сть прац≥ й масу вироблених товар≥в, але в сфер≥ розпод≥лу товар≥в привела до неспри¤тливих результат≥в: положенн¤ всього класу роб≥тник≥в зробилос¤ найменш забезпеченим, чому воно було нав≥ть при цехов≥й орган≥зац≥њ виробництва. ѕод≥л прац≥, при машинному виробництв≥, даЇ можлив≥сть розкласти сам≥ складн≥ процеси виробництва на прост≥ ман≥пул¤ц≥њ, ¤к≥ можуть робити нав≥ть недотепн≥ й слабеньк≥ руки мал¤т; тому попит на доросл≥ ≥ ¤к≥сн≥ роб≥тник≥в знижуЇтьс¤, ≥ вони в мас≥ виробництв зам≥н¤ютьс¤ дамами й дитинками.