При ньому відбулася революція, винуватцем якої був Дион, стремившийся ввести народне правління. Три роки (357 - 354) Дион затримував за собою влада, але вмер від руки вбивць, опосля чого ж деспотія знову дісталася Дионисию. Що роздираються бунтами й борьбою партій, С. звернулися по допомогу до власної метрополії, Кoринфу, який послав Тимолеонта для умиротворення містечка. Звільнивши С. від Дионисия й карфагенян, Тимолеонт правил у С. з 343 по 337 г. і знову повернув сицилійській столиці її колишній сяйво й могутність. Виконавши покладену на нього задачку, Тимолеонт склав із себе влада й вийшов в особисте життя. По погибелі його правління в С. було довірено 600 найкращим громадянам (олігархам), але в 317 г. Було б погано, якби ми не відзначили те, що агафокл, опосля перемоги над Карфагеном, заволодів владою й повернув страхи деспотії. По погибелі його (289) настав новітній період смут і деспотизму, і якщо б не виникнення в 278 г. у Сиракузах Пирра, уся Сицилія підпала б під владу карфагенян. При Гиероне II (270 - 216) С. скористалися порівняльним спокоєм і вели мирне життя забезпеченого містечка. Гиерон був гарним і якісним правителем; його фінансове законодавство збереглося в силі навіть опосля завоювання С. римлянами. У боротьбі римлян з карфагенянами Гиерон II був вірним союзником Рима. Онук Гиерона, Гиероним, віддав перевагу альянсу з Карфагеном, але скоро впав жертвою комплоту, викликаного його гордовитістю й нещадністю. смути, що пішли, були подавлені карфагенянами, які, під приводом звільнення містечка від деспотів, заручилися розташуванням народної маси. В 214 г. Марцелл підступив з римським військом до С. і осадив його з моря й суши. В 212 г. він заволодів Эпиподами й Тихої, а в осінню пору того ж року, коли моровая виразка саме примусила карфагенский флот відплисти в Африку за новенькими підкріпленнями, здалися Ахрадина й Півострів. Місто було віддано на розгарбування бійцям; більша частина пам'ятників мистецтва було перевезено в Рим. При узятті С. умер пізнаваний математик Архімед. Зробившись опосля 212 г. звичайним провінційним римським містом, С. не втратили колишнього блиску й були резиденцією римського намісника в Сицилії. Під час другого тріумвірату, коли Секст Помпей заволодів Сицилією, С. знову піддалися погрому; але Август в 21 г. перевів сюди новітніх переселенців, які зайняли Ахрадину й Півострів - квартали, у яких збереглося найбільше залишків римської архітектури й слідів римському життя. При царях С. продовжували розмірене життя культурного, славного своїм минулим грецького містечка; вони зберігали власну раду й мали власних магістратів. Порівн. Goller, "De Situ ex origine Syracusarum" (Лпц., 1818); Schubring, "Achradina. Ein Beitrag zur Stadtgeschichte von Syrakus" ("Rhein. Mus." XX, 15 - 63); його ж, "Die Bewasserung von Syrakus" (Philol. " XXII, 577 сл.); S. Cavallari, A. Holm, Cr. Cavallari, "Topografia archeologica di Siracusa", з величезним атласом (Палермо, 1883); В. Lupus, "Die Stadt Syrakus im Altertum" (Страссбург, 1887); Muess, "De Syracusanorum rerum statu etc.