ґрунтувалися, пора королівської влади вже минула. Нащадки основоположників містечка були привілейованими й правоздатними громадянами й власниками (gamoroi); у їхніх руках зосереджувалися як майнові, так і політичні права. Це була знати й разом з тем олігархія. Інша народна маса (damov) не мала ні політичних прав, ні земляної приналежності: вона займалася торгівлею й індустрією. Піднесення С. відбувалося рівномірно; сначало вони уступали в могутності Геде й Акраганту й лише опанувавши юго-вост. узбережжям Сицилії захопили для себе значення першого грецького містечка в Сицилії. Меж 663 і 598 г. сиракузянами були засновані в Сицилії поселення Акри, Касмены й Камарина, що служили начебто б форпостами Сиракузької області. V-Ый століття було періодом більшої могутності й благоденства містечка. В 485 г. сиракузька чернь, з'єднавшись із рабами, вигнала Гаморов: крайні звернулися до захисту нащадка Гіппократа, деспота Гелы - Гелона, який без опору заволодів Сиракузами й зробив їхньою власною резиденцією. При Гелоне, який був розумним і мягеньким деспотом, місто суттєво розрослося й прикрасився й населення його істотне зросло за рахунок завойованих міст. Спадкоємець Гелона, брат його Гиерон I (478 - 467), прославлений Пиндаром за перемоги на Пифийских і Олімпійських іграх, був підозрілий і твердий, і правління його було неспокійне. Опосля його влада перебігла в руки брата його Фрасибула, який через рік був повинен отрешиться від деспотії, через народне повстання. З поваленням деспотії наступає панування демократії, але скоро знову виникає, як ми з вами постійно говоримо, політична боротьба повноправних людей з найманцями й іншими безправними жителями містечка. В 461 г. ствердилася демократична форма правління, що існувала найбільше чому 50 років, при цьому проти спроб повернути деспотію ввели так іменований петализм, що відповідав афінському остракізму. Сицилійська експедиція Алкивиада й Ниния (415 - 413), що скінчився поразкою афинян, мала своїм результатом посилення могутності С. До цього часу ставляться реформи демагога Диокла, який перетворив сиракузьку конституцію в дусі конструктивної демократії. Опосля падіння Леонтин і Гимеры, вплив Диокла похитнулося, хоча Гермократ, керуючий обороною Сиракуз під час афінської експедиції, але вигнаний по підозрі в замаху на демократичний державний устрій, не змів, після повернення до Сицилії, повернути колишній політичний пристрій і впав в 407 г. під час народного бунта. Опосля, як більшість із нас звикло говорити, невдалої боротьби з карфагенянами (406 - 405), знову виступила на сцену партія Гермократа й меж іншим піднявся мазунчик сиракузької юрби Дионисий. Зумівши спритно обвинуватити власних товаришів по командуванню в тому, що вони підкуплені карфагенянами, він достигнул одноособового командування армією й скоро потім захопив у свої руки урядову владу. При Дионисии I (405 - 367) С. достигнули апогею власної могутності й слави першого грецького містечка на заході. Було б погано, якби ми не відзначили те, що спадкоємець Дионисия I, нащадок його Динисий II молодший (367 - 357 і 354 - 343), був невмілий правитель.