Посередині 1890-х рр. виникає третій напрямок - так назыв. політичний С. ( Із цього часу заголовок "С." тіснить зі споживання заголовок "Палестинофильство"; під С. вообщем очевидно весь єврейський національний рух крайніх 18 років, при цьому розрізняють релігійний С., духовний або культурний С. і политичекий С.), - зобов'язане своїм розвитком діяльності віденського журналіста Теод. Герцля і його книжці "Judenstaat" (1896; є русск. переу.). Герцль категорично заявляє, що підстава єврейського країни є не лише насущна потреба євреїв, але й усього цивілізованого миру; засобу для цього він спозирає в об'єднанні всіх євреїв в одному союзі, який, методом інтернаціональної угоди, достигнул би поступки з боку Туреччини місцевості в Палестині для утвору єврейського країни. Систему інфільтрації практичних палестинофилов Герцль рішуче відторгається. В 1897 г. у Базелі зібрався 1-ый конгрес сіоністів ( близько 200 представників кружків із усіх частин світла) для виробітку програмки діяльності й організації сіоністської ліги. Конгрес прийняв наступну програмку: С. прагне зробити для єврейського народу забезпечене суспільним правому притулку (Heimstatte) у Палестині.
Сиракузи (Surakosai, Surhkousai, панцира. Syracusae - одна з перших грецьких колоній на східному березі про-ва Сицилії, заснована, по переказу, коринфянами близько 735 до Р. Хр.; потім найбільше й забезпечене місто острова. Сначало місто було розміщено на маленькому півострові Ортигии; пізніше поширився на СЗ і зайняв півострів, що виступав у море. Пригородом С. служила Поліхна, розташована на горбку, до Ю від р. Анапа: по погляду якихось істориків, це була древная частина містечка С. Півострів Ортигия ( можливо, у зв'язку з епітетом Артеміди Делосской або Ортигийской) або просто Півострів ( Nasov ), що лежав нижче рівня інших частин містечка, являв собою укріплений пункт і служив акрополем. Отут перебував, що давав до землетрусу 1170 г. по Р. Хр. прісну воду джерело Аретуза, про який був переказ, начебто отут пелопоннесский Алфей, опосля підземного плину під Тонийским морем, виходить на поверхню землі. При Дионисии I, не вважаючи Острова, місто С. складався з 4 кварталів, з яких кожний був обнесений окремою стінкою: Ахрадина, Тиха, Неаполь (сначало, м'яко кажучи, Теменит), Эпиполы. Першої застроившеюся опосля острова частиною містечка була Ахрадина; отут містилися площа з гарними портиками, будинок ради, храм Олімпійського Зевса, театр; у південній частині Ахрадины перебували відомі сиракузькі каменоломні. Тиха одержала свій заголовок по храму богині долі (Tuch). У Неаполе перебували 1-ый по величині в Сицилії театр, храми Деметры й Персефоны. Эниполы представляли собою природнє й штучне зміцнення: бугор, на якому була розміщена ця частина містечка, був обнесений при Дионисии I крепкою стінкою. Тут же був улаштований чудовий водопровід. Населення містечка в розквітаючий період його існування досягало 500000. Політичне життя С. розбудовувалася так само, як і в інших частинах грецького миру. Коли С.