≤де¤ про необх≥дн≥сть об'Їднанн¤ незл≥ченних палестинофильских кружк≥в –ф, –умун≥њ, √аличини й друг. держав, що здавс¤ на самому початку руху, була в перший раз зд≥йснена в 1884 г. на з'њзд≥ представник≥в кружк≥в, у прусском м≥ст≥ ( б≥л¤ рос≥йськоњ границ≥)  аттовице. ќтут була покладена п≥дстава сусп≥льству "ƒруз≥в Cиона" ≥мен≥ ћ. ћонтефиоре, з тимчасовим ком≥тетом в ќдес≥. ¬ 1887 - 89 рр., на з'њздах у ¬аршав≥, ƒрускениках ≥ ¬≥льн≥, тривала об'Їднавча й орган≥зац≥йна д≥¤льн≥сть рос≥йських палестинофилов. ¬ 1890 г. був затверджений стомившись "—усп≥льства допомоги Ївре¤м-хл≥боробам ≥ рем≥сникам у —ир≥њ й ѕалестин≥", з ком≥тетом в ќдес≥ й п≥длеглим крайньому керуванн¤м у ѕалестин≥. ÷≥ль сусп≥льства - заохоченн¤ Їврењв, що поселилис¤ в —ир≥њ й ѕалестин≥, до продуктивного ( б≥льшою м≥рою - землеробському) прац≥. —усп≥льство не в прав≥ не ви¤вл¤ти п≥дтримку особам, що нам≥р¤ютьс¤ поселитис¤ в ѕалестин≥, не спри¤ти вообщем переселенню Їврењв у ѕалестину ( за 9-ти л≥тнЇ ≥снуванн¤ сусп≥льство витратило на п≥дтримку Їврейських колон≥ст≥в у ѕалестин≥ близько 150 тис. руб.). “аким образом у коло д≥¤льност≥ оф≥ц≥йно затвердженого сусп≥льства могла вв≥йти т≥льки частина завдань кружк≥в "ƒруз≥в —≥ону", число ¤ких продовжувало рости. ¬≥льн≥ше могли орган≥зувати закордонн≥ кружки "ƒруз≥в —≥ону", об'Їднан≥ спочатку 1890-х рр. паризьким центральним ком≥тетом. ¬ 1890 - 91 рр. ем≥грац≥йний рух Їврењв у ѕалестину домагаЇтьс¤ власного апогею й викликаЇ з боку турецького ур¤ду заборона зањзду в ѕалестину рос≥йських Їврењв масами й на тривалий строк; к≥лька сотень с≥мейств б≥дних Їврењв не були пущен≥ з пароплав≥в на збер≥гав ≥ повернут≥ на тих же пароплавах назад. ѕ≥д впливом цих под≥й ≥ несп≥шних фурроров палестинськоњ колон≥зац≥њ ( прот¤гом перших 10-ти рок≥в засноване близько 18 колон≥й, з попул¤ц≥Їю до 5000 ч≥л.; пот≥м майбутнЇ розширенн¤ колон≥зац≥њ призупинилос¤), у табор≥ палестинофилов починають обрисовуватис¤ р≥зн≥ плини. ќсобливе значенн¤ одержуЇ напр¤мок, в≥доме п≥д ≥менуванн¤м духовного палестинофильства ( Ќа чол≥ його коштуЇ ќ. √инцберг, п≥знаваний у Їврейськ≥й л≥тератур≥ публ≥цист, що пише п≥д псевдон≥мом јхад-√аом.). ѕо переконанню представник≥в цього напр¤мку, д≥¤льн≥сть палестинофилов у поточний час зобов'¤зано бути ор≥Їнтована не до колон≥зац≥њ ѕалестини, а до культурного розвитку народу й до створенн¤ нов≥тньоњ системи державного вихованн¤ ( ” крайн≥ 5 рок≥в с≥он≥сти в майже вс≥х городках ретельно зайн¤лис¤ виданн¤м дл¤ народу просв≥тн≥х книжок, пристроЇм б≥бл≥отек, народних читань, суботн≥х шк≥л, вих≥дних шк≥л ≥ т п.). ѕалестина, надал≥ до здатност≥ в≥дкритоњ й широкоњ колон≥зац≥њ, зобов'¤зано служити т≥льки духовним центром Їврейства; поки досить утворювати там хоча нечисленне, але зразкове Їврейське землеробське населенн¤, ¤ке служило б ¤дром майбутньоњ колон≥зац≥њ. Ќа противагу духовним, практичн≥ палестинофилы висувають на 1-ый план колон≥зац≥ю ѕалестини, при цьому вони не задаютьс¤ н≥¤кими широкими проектами, а уповають на поступове природнЇ посиленн¤ Їврейськоњ ем≥грац≥њ в ѕалестину й колон≥зац≥њ даноњ нам крањни (колон≥зац≥йна система практичних палестинофилов в≥дома п≥д заголовком системи ≥нф≥льтрац≥њ).