” рос≥йському ¤з. таке вживанн¤ зробилос¤ правилом: ус≥ д≥Їслова зробленого виду, ¤к мовл¤ть у граматиках, не маючи реального часу, утворюють майбутнЇ звичайне. ÷е майбутнЇ Ї, у сут≥, д≥йсн, що прийн¤ло на себе описаним вище методом роль прийдешнього (напр. ≥де - наст. час, але прийде, п≥де - майбутнЇ). Ќер≥дко ми дивимос¤, що ¤к≥сь вистави, сначало далек≥ граматиц≥, поширюючись у мов≥, перетвор¤тьс¤ в граматичн≥ категор≥њ. √арним прикладом цього служить граматичний р≥д. Ѕаза даноњ граматичноњ категор≥њ пол¤гаЇ у вистав≥ половоњ в≥дм≥нност≥. ¬иникши сначало в ≥менах ос≥б дамськоњ й чолов≥чоњ стат≥, граматичний р≥д поширивс¤ на ≥мена ≥нших предмет≥в, що не мають н≥¤коњ справи до п≥длоги. ≤стотна к≥льк≥сть ≥менник≥в у майже вс≥х мовах не було захоплено сиим д≥Їю: це - ≥мена середнього роду. ¬ ≥нших мовах цей процес пройшов повн≥стю, ≥ все ≥менники розпод≥лилис¤ по родах чолов≥чому й ж≥ночому. —ередн≥й р≥д пропав таким образом, напр., у литовському ¤з., де в≥д нього збереглис¤ лише нечисленн≥ залишки, ≥ у французькому, де латинський середн≥й р≥д заур¤дно переб≥г у чолов≥чий. ѕерв≥сне число в≥дм≥нк≥в у праиндоевропейском мов≥ - в≥с≥м: називний. знах≥дний, орудний, давальний, отложительный (ablativus), родовий, м≥сцевий ≥ кличний. ЌемаЇ п≥дстав затверджувати, що в найб≥льш ранню еру була б≥льша к≥льк≥сть в≥дм≥нк≥в, хоча таке припущенн¤ саме по дл¤ себе не невимовне. Ѕуло висловлене припущенн¤ (Hubschmann), що в ≥сторичному орудному в≥дм≥нку з'Їдналис¤ два початков≥ падежу: sociativus, що позначав сп≥льн≥сть, ≥ instrumentalis, що позначав знар¤дд¤; але тому що Ї можлив≥сть роз'¤снити значенн¤ знар¤дд¤ з≥ значенн¤ сп≥льност≥, те цей здогад не потр≥бна. ѕочаткова система в≥дм≥нк≥в повн≥ше всього збереглас¤ в санскритськ≥й мов≥. —лов'¤нськ≥ мови втратили лише один отложительный пад≥ж, ¤кий у них зб≥гс¤ з родовим. ÷ей процес, початок ¤кого ми спозираЇмо й у санскрит≥, в≥дбувс¤ також у ¤з. гречок. ≥ н≥мецьких. ѕот≥м у майже вс≥х мовах був втрачений м≥сцевий пад≥ж: у грецькому в≥н зб≥гс¤ з давальним ≥ орудним, у латинському - з отложительным (ablativus), у н≥мецьких мовах - з давальним. “а ж дол¤ зрозум≥ла й орудний в≥дм≥нок, ¤кий у грецькому зб≥гс¤ з давальним, у латинському - з отложительным . ÷ей процес злитт¤ дек≥лькох в≥дм≥нк≥в, п≥знаваний п≥д ≥менуванн¤м синкретизму, прив≥в до скороченн¤ к≥лькост≥ в≥дм≥нк≥в: у слов'¤нському - до 7 ( без отложительного), у латинському - до 6 ( без орудного й м≥сцевого), у грецькому - до 5 ( без орудного, м≥сцевого й отложительного). “аке зб≥дн≥нн¤ формальноњ сторони цих мов не супроводжувалос¤, але, утратою функц≥й старенькых в≥дм≥нк≥в: вони практично повн≥стю переб≥гли на збережен≥ в≥дм≥нки. ћожна нав≥ть сказати, що час в≥д часу функц≥њ в≥дм≥нк≥в розширилис¤: так, напр., греч. давальний збер≥г ус≥ функц≥њ початкових давального, орудного й м≥сцевого в≥дм≥нк≥в, з ¤кими в≥н зб≥гс¤ за формою. ≤ отут, ¤к випливаЇ, ми дивимос¤ ту ж компенсац≥ю функц≥й граматичних категор≥й.
Ћ≥тература. ƒуже хочетьс¤ п≥дкреслити те, що по загальним вопросцам —.