Ќепоганим прикладом цього ¤вища можуть служити рос≥йськ≥ д≥Їприсл≥вники, що представл¤ють ≥з себе застигл≥ форми причасть (напр. ≥дучи - форма супруг. роду, идучи - форма жен. роду). ÷≥ приклади демонструють, ¤к у мов≥ руйнуванн¤ одн≥Їњ категор≥њ йде рука про руку з≥ створенн¤м нов≥тньоњ: рос≥йська мова втратила причаст¤ реального часу (рос≥йськ≥ причаст¤ вз¤т≥ ≥з церковно-слов'¤нськоњ мови) ≥ зробив зам≥сце њх д≥Їприсл≥вника. “ака ж компенсац≥¤ зауважуЇтьс¤ в майже вс≥х мовах у розвитку функц≥њ привод≥в зам≥сце, що втрачаютьс¤ або втрачених в≥дм≥нк≥в (франц., ≥тал. ≥ ≥н. мови). ÷≥ спостереженн¤ дають можлив≥сть розв'¤зати ¤к≥сь вопросцы найб≥льш в≥ддалених пер≥од≥в житт¤ мов. як≥сь граматичн≥ категор≥њ у вс≥х ≥ндоЇвропейських мовах неодм≥нно з'¤вилис¤ в кожн≥й мов≥ розд≥льно. “ака, напр., категор≥¤ страдательного застави: особливоњ форми страдательного застави не було в сп≥льно≥ндоЇвропейськ≥й мов≥. ¬она з'¤вилас¤ в майже вс≥х мовах спочатку в ≥менних формах, утворених в≥д д≥Їсл≥вного кор≥нь, напр. у причаст≥ минулого часу на-tos (греч. dotov, лат. datus - "даний", русск. б≥т). Ќе було, повидимому; ≥ категор≥њ прийдешнього часу. ¤ке в р≥зних мовах з'¤вл¤Їтьс¤ по-р≥зному, а в ¤к≥сь ( ¤к напр. у древненемецких мовах) ≥ зовс≥м не ≥снуЇ. Ќа п≥дстав≥ таких пор≥вн¤нь можна з большою ймов≥рн≥стю укласти, що ≥ндоЇвропейське д≥Їслово сначало зовс≥м не мав грамматич. категор≥њ часу, але зате волод≥в надзвичайно розвитому системою вид≥в, з ¤ких кожний позначав, ¤ким образом прот≥каЇ д≥¤, що виражаЇтьс¤ д≥Їсл≥вним коренем: чи складаЇтьс¤ воно з однор≥дних маленьких акт≥в ( ¤к д≥¤нн¤ "крокувати", "ковтати", "визначати" "тремт≥ти" ≥ т.п.), або прот≥каЇ пом≥рковано ( ¤к "≥ти", "лет≥ти", "б≥гти" ≥ т.д.), або виходить ≥з власного вих≥дного моменту ( ¤к "п≥дн≥матис¤", "виходити" ≥ т.д.); або, зрештою, зосереджуЇтьс¤ в одному момент≥ ( ¤к "роз≥рватис¤", "ударити" ≥ т.п.).  ожному такому виду в≥дпов≥дала й особлива форма. ÷¤ розвинена система вид≥в давала можлив≥сть, не виражаючи часу самою формою д≥Їслова, передавати сам≥ тонк≥ кольори посл≥довност≥ д≥й при передач≥ д≥њ. Ѕ≥льша необх≥дн≥сть в≥дчувалас¤ у вираженн≥ минулого часу; дл¤ цього служили присл≥вника. що позначали "ран≥ше, до цього". ќдне з таких присл≥вник≥в зробилос¤ ≥з часом обов'¤зковою ознакою минулого часу в грецьк≥й ≥ санскритськ≥й мов≥, при цьому воно втратило своЇ перв≥сне самост≥йне значенн¤. ¬оно зрозум≥ло п≥д ≥менуванн¤м зб≥льшенн¤ (augmentum: греч. e-, санскр. а-а-). “аким образом з'¤вилас¤ категор≥¤ минулого часу.  атегор≥¤ гр¤дущего часу з'¤вилас¤, очевидно, з таких д≥Їсл≥в, ¤к≥ позначали д≥ю, указуючи прит≥м на к≥нцевий або вих≥дний пункт його.  оли д≥Їслово позначаЇ початкову крапку д≥¤нн¤ в реальному, то продовженн¤ його лежить у майбутньому - ≥ напроти, коли д≥Їслово позначаЇ плин д≥¤нн¤ в реальному, ≥з вказ≥вкою на його к≥нець, то к≥нець цього д≥¤нн¤ лежить у майбутньому. “ак≥ д≥Їслова просто у форм≥ реального часу ухвалюють значенн¤ прийдешнього (пор≥вн. напр. нем. er kommtgleich - "в≥н на даний момент прийде").