повинен до цього всього в≥ддати визначенн¤ пропозиц≥њ, ¤к одиниц≥ мови. ѕот≥м в≥н займаЇтьс¤ розбором р≥зних вид≥в пропозиц≥й (опов≥дальн≥ й питальн≥, головн≥ й придатков≥ ≥ т.д.), установлюЇ частини пропозиц≥њ (п≥дл¤гаюче, присудок, доповненн¤ ≥ т.д.), розгл¤даЇ пор¤док сл≥в у пропозиц≥њ ≥ його конф≥гурац≥њ у зв'¤зку ≥з кв≥тами зм≥сту, наголос у пропозиц≥њ. ƒал≥ розгл¤даютьс¤: зв'¤зок частин пропозиц≥њ меж собою (¤вища узгодженн¤ п≥дмета ≥з присудком, визначенн¤ з обумовленим словом, зв'¤зок д≥Їслова з доповненн¤м у р≥зних в≥дм≥нках ≥ т.д.). функц≥њ окремих граматичних категор≥й (роду, числа, в≥дм≥нк≥в, д≥Їсл≥вних форм - застав, нахилень, час≥в ≥ т.д.), методи з'Їднанн¤ пропозиц≥й меж собою (функц≥њ займенник≥в в≥дносних ≥ ≥нших, союз≥в, часток). ”¤вите соб≥ один факт про те, що тому що —., розгл¤даючи функц≥њ граматичних категор≥й, намагаЇтьс¤ встановити граматичне њхнЇ значенн¤, те ¤к≥сь дають цьому в≥дд≥лу —. заголовок семас≥олог≥њ, а п≥д —. розум≥ють лише вченн¤ про комб≥нац≥ю сл≥в у пропозиц≥њ (узгодженн¤, пор¤док сл≥в); але таке визначенн¤ —. не в≥дпов≥даЇ пануючому в науц≥ вживанню цього терм≥на. ƒосл≥дженн¤ —. ≥ндоЇвропейських мов зробило сам≥ б≥льш≥ усп≥хи в≥дтод≥, ¤к Ївропейськ≥ вчен≥ познайомилис¤ ≥з санскритом. ѕор≥вн¤льно-≥сторичний спос≥б досл≥дженн¤ граматичних вопросцев висунув зовс≥м нов≥тн≥ задачки й в област≥ —. «≥ставленн¤ ≥ндоЇвропейських мов показало, що в пер≥од загального житт¤ ≥ндоЇвропейських народ≥в у њхн≥й мов≥ ≥снували вже в≥дом≥ типи пропозиц≥й , типи р≥зних комб≥нац≥й граматичних форм меж собою ≥ т.д. ѕо сиим типам складалис¤ нов≥тн≥ пропозиц≥њ й створювалис¤ нов≥тн≥ оберти мови. ѕор≥вн¤льний —. намагаЇтьс¤, тому, повернути ц≥ початков≥ типи споживанн¤ (Gebrauchstupen) ≥ знайти, ¤ким методом розвивс¤ з њхн≥й сучасний ≥ ≥сторично п≥знаваний граматичний лад мови ≥ндоЇвропейських мов. ” п≥дсумку такого досл≥дженн¤ ви¤вл¤Їтьс¤, що граматичн≥ категор≥њ перебувають у безперервному процес≥ конф≥гурац≥њ: одн≥ з них зникають, ≥нш≥ виникають знову. ” майже вс≥х вар≥антах ми маЇмо можлив≥сть стежити, ¤к одноман≥тн≥ граматичн≥ категор≥њ створюютьс¤ в р≥зних мовах незалежно друг в≥д друга, при цьому, природно, лише в найр≥дших вар≥антах зб≥гаютьс¤ й по звуковому составу. ƒосл≥дженн¤ д≥й створенн¤ й розвитку нов≥тн≥х граматичних категор≥й представл¤Ї саму захоплюючу сторону синтаксичних досл≥дницьких роб≥т. ” вс≥х ≥ндоЇвропейських мовах створилас¤ напр., категор≥¤ присл≥вник≥в. –≥зн≥ р≥зновиди даноњ категор≥њ створювалис¤ й в ≥сторичний пер≥од ≥снуванн≥ мов, створюютьс¤ до того ж зараз. “ак, напр., франц. присл≥вник на - ment розвилис¤ з латинського творит. пад. mente ( в≥д mens - "мозок"), латинськ≥ присл≥вники на-iter - з обвинувачуЇ, пад. слова iter ("шл¤х") ≥ т.п. Ѕ≥льша частина на¤вних присл≥вник≥в представл¤ють застиглу форму ¤кого-небудь падежу (пор≥вн. русск, б≥гцем, веч≥рком ≥ т.д.). —творенн¤ даноњ граматичноњ категор≥њ роз'¤сн¤Їтьс¤ ослабленн¤м граматичного зв'¤зку меж падежем ≥ д≥Їсловом. “ак≥ ж присл≥вники можуть створюватис¤ й в≥д д≥Їсл≥в.