- не можуть бути прийн¤то одн≥ зам≥сце ≥нших, тому що вистави наш≥ наст≥льки ж р≥зко р≥зн¤тьс¤ меж собою, ¤к ≥ сам≥ предмети, ними, що виражаютьс¤. „ому слова ремесл, мистецтв, природничих наук точн≥ й певн≥; у цьому розр¤д≥ вислов≥в не зобов'¤зано знаходити синон≥м≥в". ќтут зустр≥чаютьс¤ р≥зн≥ найменуванн¤ дл¤ 1-го й такого ж предмета; але це або обласн≥ вислови, або вз¤т≥ з одноплем≥нних ≥ ≥нших закордонних присл≥вник≥в, а н≥¤к не синон≥ми. “ак≥ наприклад слова око й око, жеребець ≥ кон¤чка, шабл¤ й шашка, жит≥Ї й житт¤, адреска й напис, вуста й губки, ичиги й чоботи, голом¤ й здавна". ”же ≥з цих приклад≥в ¤сно, ¤к помил¤вс¤ досл≥дник; ичиги Ї пров≥нц≥ал≥зм, голом¤ - архањзм, не вживан≥ в загальн≥й розмовн≥й мов≥, ≥ тому в рахунок ≥ти не можуть; ≥нш≥ вираженн¤ р≥зн¤тьс¤ друг в≥д друга суттЇво й тому сутн≥сть безперечн≥ —. : потр≥бно лише њх брати не у вигл¤д≥ словникових препарат≥в, а в живий мови. "” мов≥ немаЇ 2-ух або дек≥лькох сл≥в, що означають р≥шуче те саме, ¤к дв≥ крапл≥ води, - говорить ЅуслаЇв (" ѕро викладанн¤"): нав≥ть слова лобо й чоло, оч≥ й ока, гострий ≥ вострый ≥ ≥н., при схожому значенн≥, виражають р≥зн≥ кольори (отут границ¤ меж —. ≥ архањзмами, варваризмами, провинциализмами)... —ловом ми виражаЇмо не предмет, а спогад, зроблений оным на нашу душу. —л≥д., —. повинн≥ визначатис¤ не по предметах, ними означуваним, а по точц≥ зору, з ¤коњ людина дивилас¤ на предмет при створенн≥ слова". ≤з сиим категоричною й певною вказ≥вкою ЅуслаЇва перебуваЇ в неком протир≥чч≥ його св≥тогл¤д, що в≥д власних —. зобов'¤зано розр≥зн¤ти так≥ слова, ¤к≥ вживаютьс¤ в нас у тому самому значенн≥, але р≥зн¤тьс¤ по власному походженню, а конкретно: 1) слова рос≥йськ≥ й церковнослов'¤нськ≥ або рос≥йськ≥ загальновживан≥, книжков≥ - ≥ народн≥, обласн≥ (напр. чоло й чоло); 2) р≥зн≥ форми 1-го й того ж слова або рос≥йськ≥ й належн≥ ним церковно-слов'¤нськ≥ (збер≥гав ≥ брег, золото й злато). —правжн≥й зм≥ст цього зауваженн¤ визначаЇтьс¤ конкретно за ним наступною обмовкою творц¤, що такий р≥зний припас сл≥в у р≥дн≥й мов≥ даЇ можлив≥сть позначати кольори пон¤ть ≥з большенный точн≥стю; зрозум≥ло, ≥ отут ми маЇмо справу ≥з —. Ќ≥що не даЇ нам права вважатис¤, що письменник з 2-ух сл≥в, що п означають один предмет, побрав одне випадком.  оли ѕушк≥н в≥дшукав необх≥дним сказати не "пальц¤ми", а "перстами", те в≥н, неодм≥нно, вкладав у цей архањзм колер настрою й думки, ¤кого в≥н не спозирав у сучасному слов≥. ” словнику поета немаЇ тожественных сл≥в; немаЇ њх вообщем н≥де, де л≥тературний тв≥р в≥дбитий почуттЇвою вдачею. ¬они можуть бути лише в ч≥тк≥й науц≥, де одне, строго певне ¤вище може мати два р≥зн≥ найменуванн¤, два р≥вноправн≥ терм≥ни можуть означати одну р≥ч. –озр≥зненн¤ синонимичных пон¤ть, вообщем не важке дл¤ людини, що в≥дм≥нно волод≥Ї мовою, буваЇ надзвичайно не просто, коли доводитьс¤ його формулювати, перевести з≥ сфери не¤сного чутт¤, що керуЇ вживанн¤м, в область ¤сних визначень: надзвичайно нер≥дко людей, що користуЇтьс¤ в живий мови —. повн≥стю в≥рно, не може сказати, ¤ка р≥зниц¤ в колерах њх зм≥сту.