Ремези становлять 4-ый і крайній рід європейських синиць.
Ю. В.
Синкопа в музиці - перенесення наголосу з акцентованої нотки на неакцентовану. С. відбувається тому, що нотку, поставлену на слабенькому часі, з'єднують лігою з тою же ноткою, що коштує на сильному часі.
Час від часу С. з'являється й без ліги, коли відбувається посередині такту з'єднання в одному звуці нотки без упору з нотою з упором.
При правильній С. обидві зв'язані нотки зобов'язано мати рівну тривалість або 1-ая можливо на одну другу більше 2-ой.
Спогад С. у тридольному розмірі робить з'єднання 2-ух нот слабенького часу в одну, яка одержує внаслідок цього упору .
Застосування С. змінює для слуху такт, напр. фраза в 3/4 чується як би написаної в 2/4 або 4/4.
Н. С.
Синкретизм ( suncrhtismov ) - так йменується комбінація різних філософських початків в одну систему. Поняття С. близько підступає до еклектизму; відмінність меж ними якісь спозирають у тому, що еклектизм намагається методом критики виділити з різних систем безбідні принципи й органічно зв'язати їх в одне ціле, а С. з'єднує різнорідні початки, не даючи їм справжнього об'єднання. С. з особливою яскравістю виявився в олександрійській філософії, у Филона Іудейського й інш, що намагалися з'єднати грецьку філософію з вост. навчаннями. Теж зауважується в гностиків. Тepмин С. уведений, здається, Жорой Каликстом, німецьким богословом XVII в.
Синоніми - слова близького, суміжного, практично 1-го значення. Процесу створення новітніх форм, новітніх, диференційованих категорій у думці відповідає в мові створення новітніх квітів вираження - синонімів. Не постійно новітній колер думки одержує й новий заголовок; час від часу він позначається описово або чужою мовою
- тоді й С. немає. Так Пушкін, говорячи "ніхто б у ній відшукати не міг того, що модою самовладної в найвищому англійському колі зветься vulgar", але міг передати відповідно англійське слово росіянином; потім воно в руссифицированной формі вульгарний увійшло в російську мову й стало С. цілого ряду близьких слів: очевидний, очевидний, вульгарний, побитий і т.п. Теоретики розповзаються по вопросцу про те, імовірні чи в мові слова зовсім тотожні за змістом; але вопросец цей не існує для тих, хто знає, що слово в словнику, поза живий мови, не має повністю певного значення. У повсякденній мові, природно, імовірні випадки, що коли говорить уживає той або іншої із С. не перебираючи, але не із цими винятковими варіантами доводиться саме вважатися лексикологові. Принципово, природно, не те, що два слова позначають ту саму річ, ще єдину в будь-чиїй нерозвиненій свідомості: принципово те, що вони виражають різний спогад, вироблений даної нам річчю. Якщо б навіть логічне розкладання їх змісту не віддало ніякий відмінності меж ними, - їх звукова, асоціативна, почуттєва сторона діє по-різному й тому виражає різні кольори значення. Така, напр. , різниця меж конкретними елементами мови поетичного й життєвого. Колишнім дослідникам мови, у науці яких логіка переважувала психологію, могло видатися, що є цілі розряди понять, не здатних мати С."Найменування видимих предметів - говорить Давидов у власній статті про С.