При захворюваннях желудочнокишечного каналу, що супроводжуються болючими почуттями й посиленими перистальтическими скороченнями, С. кислота може виявити підходящий вплив, як притупленням болючої чутливості, що так рівно й паралізує впливом на перистальтику. Вода гіркуватих миндалей призначається в позначених варіантах по 15 - 20 капель пари раз у денек; часто вона призначається разом з іншими аналогічно діючими засобами (напр. з морфієм), або додається до мікстур, як без допомоги інших діючий знеболюючий засіб. Цей продукт призначається порівнянне зрідка. С. кислота дуже отрутна й внаслідок широкого впровадження в техніку й індустрії (у фото, гальванопластиці) ціаністі з'єднання просто доступні й, завдяки жвавій дії, нерідко використовуються для отруєння й самоотруєння. Але випадки отруєння спостерігалися також внаслідок прописування величезних доз цього засобу всередину, при зіткненні рани з речовиною ціаністого калію, опосля їжі гіркуватих миндалей, насінь абрикосових або вишневих кісточок, так само як опосля питва, що містять С. кислоту, алькогольных напоїв (вишневки, мараскіну й ін.). Уживання мазей і помади, що містять гірко-мигдальне масло, недостатньо очищене від С. кислоти, може також подати привід до отруєння. Смертельна доза для людини рівна 0,05; але, у якихось варіантах лікування наступало опосля 0,1 і навіть опосля 1 грама. Вугільна кислота обумовлює в сумішах ціаністого калію утвір вуглекислого калію й звільнення С. кислоти. 0,2 - 0,3 ціаністого калію викликають смертельне отруєння, але в одиничних варіантах спостерігалося лікування навіть опосля 2 - 3 гр. 1,0 амигдалина при підходящих критеріях для утвору С. кислоти може виявитися смертельним для людини. 10 штук гіркуватих миндалей викликали млосні явища в дитинок; 40 - 70 гр можуть бути передумовою погибелі дорослої людину. Явища смертельного отруєння можуть тривати кілька секунд, пари хвилин або кілька годин. Коли блювота виникає рано, коли шлунок був заповнений і в індивідуальності коли продукт, що містить С. кислоту, частково розклався, можна надії на лікування. Суміші С. кисл. стрімко всмоктуються, частина С. розкладає, інша виділяється через легені й, може бути, через шкіру. Амигдалин виводиться з організму настільки стрімко, що коли звіриному віддати эмульсин 3 години через опосля приймання амигдалина, те не зауважується явищ отруєння. У порожньому шлунку утвір С. кислоти з амигдалина й эмульсина відбувається стрімко; додаток соляної кислоти затримує це перевтілення. Аква розчин С. кислоти осаджує білок. Додаток С. кислоти до крові поза організмом знищує здатність крові розкладати перекис водню на воду й кисдород. На цьому факті засноване застосування перекису водню як протиотрути при отруєнні С. кислотою. Кров стає коричневою; червонуваті кров'яні кульки зазнають зернистому переродженню й потім зовсім руйнуються. Але фактично гемоглобін не перетерплює під впливом С. кислоти ніяких конфігурацій. Кров, що містить С. кислоту, ухвалює менше кисню й надзвичайно важко дає його в навколишнє середовище.