Публічне богослужіння полягає в читанні 3-х уривків Пятикнижия, які кожний єврей повинен читати з ранку й вечірком; потім випливають евлогии (благословення), молитви й читання з Пятикнижия й пророків. Усі пятикнижие прочитувалося в трирічний цикл, для чого ж було розбито на 154 відділу, по одному на щосуботи; тільки до VIII в. ставиться походження сучасного звичаю, м'яко кажучи, прочитувати закон моисеев протягом 1-го року й поділ його для даної для нас мети на 54 частині. Читання закону Моисеева й пророків виконувалося обов'язково єврейською мовою; коли ж ця мова зробилася незрозумілим для народу, то до читання єврейського тексту стали приєднувати переклад прочитаного на народну арамейську мову. З перекладом з'єднувалося повчальне роз'яснення прочитаного або проповідь, право виголошувати яку представлялося кожному члену громади, знаючому у Св. Писанні. Синагогальне богослужіння кінчалося ритуалом священникового благословення або воздеяния рук. Цей синагогальний обряд, що встановився вже вчасно руйнування другого храму, загалом зберігся в єврейському богослужінні до реального часу; але зараз проголошення молитов і читання Св. Писання заурядно лежать на обов'язку особливих осіб, а проповіді вимовляються рабином або особливим проповідником. У новітній час у якісь С. уведений орган при богослужінні, а також уживається, поряд з єврейською мовою, і місцевий. Порівн. Zunz, "Der Ritus des synagogalеn Gottesdienstes" (Берл., 1859); А. Нікітін, "С. Іудейські, як місця публічного богослужіння" (Київ, 1891); Н. Зезюлинский, "Єврейська С. і її функції" ("Жур. Мін. Нар. Усім відомо про те, що просв.", 1887, № 1). Слово синагога вживається час від часу також у значенні Іудейства як релігії, на противагу церкви (ecclesia), тобто християнству. Величної С. (kenesseth hagdolah) йменується, по талмудичних джерелах, збори єврейських учених, які, під головуванням Ездры, упорядкували релігійні справи євреїв. Під іменуванням "чоловіків величної С. " передбачаються також учені, що жили від часів Ездры до часу Симона Праведного (разум. ок. 292 г. до Р. X.), що й займалися упорядкуванням біблійних книжок і частково усного закону.
Сінгапур (Singapoor, Singapore, левиний гір.) - основне місто англійської Колонії Проток і про-ва С., на юго-вост. бережу острова. Місто ділиться на три квартали: індійський, китайський і малайський, навколо яких групуються ще компонги малайців і вілли багатих класів. На одному з 3-х бугрів височіє губернаторський палац, на іншому - форт Каннинг. Поштамт, клуби, торгові доми тягнуться уздовж набережних, де містяться й доки. Музей Рафльса, з бібліотекою, ботанич. сад, величезна кількість буддійських храмів. Старенькый рейд лежить на ЮВ містечка; новенька гавань захищена з Ю про-вами Блакан, Мати й Аербрани. Із часу відкриття портів східної Азії С. зробився перевантажувальним пт і складовим місцем творів Малакки, Суматри й Борнео, а також станцією пароплавів, що йдуть у Філіппіни й вост. Австралію. Торговельний оберт 1897 г. = 332454967 бакс.; однієї жерсті вивезене на 18514158 дол.