" (" 3-я навчальна екскурсійна поїздка Сімферопольської чоловічої гімназії", Сімферополь, 1890).
В. Р-В.
Симфонія (греч. співзвуччя)- заголовок оркестрового твору в декількох частинах. С. - сама широка форма в області концертної оркестрової музики. Внаслідок подібності, по власній побудові, із сонатою . С. можливо названа большенный сонатою для оркестру. Як у сонаті, С. має заурядно чотири частини: 1-ая частина, у швидкому русі, пишеться в сонатній формі; 2-ая, у неспішному русі, пишеться у формі рондо, пореже у формі сонати; третя- скерцо або менует- у формі пісні із тріо, тобто колінного складу, іншого колінного складу (тріо) з новеньким змістом і повторення першого колінного складу; 4-ая частина, у швидкому русі- у сонатній формі або в большенный формі рондо. У виді того, що С. розрахована на величезні сили оркестру, будь-яка частина в ній пишеться обширнее й докладніше, чим напр. в, як багато думають, звичайній фортепіанній сонаті, тому що в С. потрібно висунути різні оркестрові групи. С. представляє двоїстий ентузіазм: чисто музичний, у змісті творчості й форми, і оркестровий симфонічний, у змісті колориту, тобто різних звукових фарб, одержуваних від з'єднання 1-го інструмента з іншим, від з'єднання інструментальної групи 1-го вдачі з інструментальною групою іншої вдачі. Необхідно відзначити те, що макетом С. може вважатися італійська увертюра, сложившаяся при Скарлатти (1650-1725), що називався С., що й полягала з allegro, аndante і allegro, злитих в одне ціле. З іншої сторони попередницею С. була оркестрова соната, що полягала з декількох частин у простих формах і більшою мірою в одній і тій же тональності. У С. лише 1-ая й крайня частини мають тугіше тональність, а середні пишуться в тональностях споріднених з головної, якої й визначається тональність цілої С. Творцем нової форми С. і оркестрового колориту вважається Гайдн. У змісті розвитку як симфонічної форми, так і інструментування Бетховен може бути названий щонайнайбільшим і совершеннейшим представником в області С. У формі С. вимовив нове слово Шуман (в індивідуальності в С. d-moll), зробивши досвід злиття всіх її частин в одне ціле й увівши тематизм зустрічається й у Бетховена, у нього дев'ятої С. С. програмної йменується та, яка пов'язана з відомим змістом, викладеним у програмці, напр. Пасторальна С. Бетховена, "Simfonie fantastique" Берліоза та ін. 1-ые ввели програмку в С. Диттерсдорф, Розетити й Гайдн. C. писали, не вважаючи вищезгаданих композиторів, Моцарт, Шуберт, Мендельсон, Шнор, Рафф, Брамс, Гадові й друг., з росіян- Рубинштейн, Чайковський, Бородін, Римський-Корсаков, Баолакирев, Глазцнов, Аренский, Направник та ін.
Н. С.
Синагога (греч. sunagwgh, соответ. єврейському kenesset - збори, beth hakenesset - будинок зборів) - так йменуються в євреїв богослужбові будови, створені для публічних молитов і читання й тлумачення Священного Писання, але не для жертвоприносин. Точно знайти час виникнення публічних молитов і С. у євреїв не можна: якісь відносять його вчасно першого храму й навіть ще більше передчасному, більша частина - вчасно вавилонського полону або наиблежайшему за ним.