Населення в племінному відношенні строкате; найбільше російських, татар і вірменів. Будов до 1899 г. значилося 3573, церков правосл. 8 і не вважаючи того 14 домовиків, іновірських- 4, синагог 2, мечетей 12. Навчальних закладів 48, у тому числі: супруг. і женск, гімназії, духовн. семінарія, жен. парфумів, учив., монгольська вчительська семінарії, шк. садівництва Ii-Го розряду й 42 нижчих учебн. зав., у які вчилося в 1899 г. 1236 мал. і 1034 дів. Міських доходів (в 1898 г.) 269611 р., витрат стільки ж, у тому числі на народне образів. 25790 р., медицину 14410 р., ветеринарію 3347 р. Суспільна бібліотека (заповідана містечку Тумановым) і маленька колекція стародавностей, що полягає у веденні архіву. кому.; маленька бібліотека "Таурика", у якій припущено зібрати все, що писалося про Крим із часу завоювання його росіянами. Общ. взаимн. кредиту (оберту за 1895 г.180328 р.), отд. азів.-дон. ком. банку, агент, бессараб. банку. Усе знають те, що фабр. і зав. 21, у тому числі 4 парові млини, 2 цукеркових і 1 консервний завод. В округах містечка кілька садів, у тому числі казенн, що належав до цього кн. Воронцову, у якому містяться зараз училище садівництва.
К. В.
Історія. С., як місце поселення, належить до прадавніх; по Страбону, ще скіфський правитель Скилур вибудував на його місці Неаполис, залишки якого відкриті розкопками; самі крайні відомості про нього ставляться до початку III ст. по Р. Х. У монгольський період він йменувався Керменчик (мала міцність), що звернувся опосля 1779 г. у село того ж найменування. Близько початку XVI ст. заснувалося по близькості Неаполиса-Керменчива монгольське поселення, під назв. Ак-метає (білосніжна мечеть), яке скоро звернулося в місто й у теж час служило передовим зміцненням Бахчисарая проти беїв, у виді що в Акмечети жив калга-султанпервое особа опосля хана в спадкоємець престолу. Акмечеть розміщена була частиною на горі, частиною понизу під Керменчиком. Опосля приєднання Криму до Рф, по камеральному опису 1803 г., в Акмечети в 1783 г. було 815 душ. а в 1803- менш 1000 (росіян- 360). В 1784 г. сюди було переведено з Карасубазара керування Кримом, і місто, що стало центром Таврической області, одержав заголовок Сімферополь, заголовок Акмечеть залишилося за монгольською частиною містечка. Тоді ж був зведений ряд зміцнень. В 1787 г. С. був оголошений губернським містом; але по погибелі имп. Катерини II не лише закінчився розвиток С., але знищено було й саме його ім'я. В 1802 г. була знову відкрита Таврическая губернія, а вкупі з тим і губернське місто знову одержало заголовок С. В 1836 г. у ньому було 6987, в 1864 г.- 17061, в 1887 г.- мешканців 38096. Як би це було не дивно, але жвавий розвиток містечка почався опосля Севастопольської кампанії. Самостійна таврическая єпархія в С. була відкрита в 1859 г. У самому містечку і його округах надзвичайно багато багатих археологічними предметами курганів, які вже трохи 10-ов років розкопуються членами археологічних суспільств і місцевими дослідниками.- Див. Г. І. Тимошевский, "Лаконічний нарис історії С.