÷≥ два роки - ≥з самих пл≥дних ≥ дл¤ л≥рики ѕ. —початку в≥н обробл¤Ї мотиви привезен≥ з п≥вдн¤, калоритные фарби ¤кого видн≥ в "јкв≥лон≥", "ѕрозерпине", "≤спанському романс≥" ≥ ≥н. ѕот≥м з'¤вл¤ютьс¤ в його п'Їсах знову созрелые думки й поболее колишнього вр≥вноважен≥ почутт¤ ("–озмова книгопродавца з поетами"; два "ѕосланн¤ до цензора"); нав≥ть "¬акхическа¤ п≥сн¤", по початков≥й крапц≥ тожественна¤ з юною його л≥рикою, завершуЇтьс¤ глибоко люд¤ною ≥деЇю. ‘орма ще досконал≥ше: на мимов≥льному дозв≥лл≥ нав≥ть жарт≥влив≥ п'Їси, ¤к "ќда гр. ’востову", в≥дбуваютьс¤ незвичайно коп≥тко. ƒо к≥нц¤ пер≥оду нечисленн≥ лирич. добутку виражають т≥льки скороминущ≥ настроњ хвилинки: ѕ. ц≥лком занурений у поеми й драму. ≤ нав≥ть не треба й говорити про те, що ще 10 окт. 1824 г. в≥н зак≥нчив поему "÷ыганы", почату в ќдес≥ 10 м≥с¤ц¤ми ран≥ше. ’оча вона написана лише в 1827 г., але ви¤вила потужний ≥ доброчинний вплив на публ≥ку багато ран≥ше, тому що зробилас¤ в≥домоњ у велик≥й к≥лькост≥ списк≥в. ≤м'¤ геро¤ ( јлеко-ќлександр) указуЇ, що за початковим планом в≥н повинен був в≥дтворити самого поета; пот≥м, у м≥ру зв≥льненн¤ ѕ. з п≥д впливи Ѕайрона, јлеко ви¤вл¤Їтьс¤ першим ¤скраво й неупереджено обкресленим вдачею, в обробц≥ ¤кого байрон≥зм зазнаЇ запеклого осуду, тверез≥сть ≥ гуманн≥сть зм≥сту, незвичайна ¤сн≥сть плану, незвичайна простота й мальовнич≥сть мови, рельЇфн≥сть ус≥х 3-х працюючих ос≥б ≥ њх положень, драматизм основних момент≥в, повний реал≥зм обстановки й в к≥нц≥ к≥нц≥в цнотлив≥сть при зображенн≥ нап≥вдикоњ, в≥льноњ любов≥ - усе це риси нов≥тн≥ нав≥ть у ѕ., не говор¤чи про сучасну йому поез≥њ. ѕротиставленн¤ егоњзму суворого викривача публ≥чних зол јлеко, ¤кий "соб≥ т≥льки бажаЇ вол≥", справжн≥й волелюбност≥ й справедливост≥ старенького цигана - 1-ый цив≥льний подвиг ѕ., "см≥ливий урок", ¤кий даЇ поет черн≥; найкраще п≥дтвердженн¤ його уверительности й величноњ корисност≥ - натхненно смиренн≥ р¤дки величного критика, ЅЇл≥нського. ÷≥лком михайловскому пер≥оду належить "√раф Ќулин", про походженн¤ ¤кого творець говорить: "перечитуючи "Ћукрецию", досить слабеньку поему Ўексп≥ра, ¤ пом≥зкував: що ¤кби Ћукреции спала на думку ≥де¤ в≥ддати л¤пас “арквинию? ћожливо, це остудило б його заповз¤тлив≥сть, ≥ в≥н ≥з соромом примушений був в≥д≥йти... ≤де¤ парод≥ювати ≥стор≥ю й Ўексп≥ра ¤сно представилас¤, ¤ не м≥г противитис¤ подв≥йн≥й спокус≥ й у два ранки написав цю пов≥сть". "√р. Ќулин", по незвичайн≥й легкост≥ в≥рша й стрункост≥ розпов≥д≥, ≥ робить спогад примхливого натхненн¤ хвилинки.  ритика безжал≥сно напала на ѕ. за аморальн≥сть його поэмки, але читач≥ (≥, ¤к св≥дчить гр. Ѕенкендорф, правитель ћикола) були дуже задоволен≥ нею. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що це одне з де¤ких добутк≥в ѕ., що св≥дчать про його таланта зображувати й негативну рису житт¤. ѕо з≥ставленню з √оголем, його сатира видастьс¤ найб≥льш легкоњ, н≥бито поверхневоњ; але нереально вказати в наш≥й л≥тератур≥ ≥нше зображенн¤ непристойност≥ рос≥йських парижан того часу, найб≥льш звичайне й р≥зке по сут≥; ну й усе пом≥щицьке житт¤, на вид така патр≥архальна, ви¤вл¤Їтьс¤ наскр≥зь проеденною розпустою.