Література. Murchison, "Siluria" (5 изд., Л., 1872); Barrande, "Systeme silurien du Centre de la Boheme" (П. і Прага, 1852-1881); Linnarsson, "Zeitschr. d. Dentsch. Geol. Gesellschaft" (1873, т. XXV); Brogger, "Die Sil. Etagen 2 u. 3 im Kristianiagebie und auf Ecker" (Христиания, 1882); Frech, "Lethaea Geognostica. Erster Theil. Lethaea palaeozoica" (т. II, вип. 1, Штутг., 1897); Fr. Schmidt, "Revision der ostbaltischen silurischen Trilobiten" (вип. I "Mem. de l'ac. Imp. des Sciences de St.Petersbourg", VII сірий., т. XXX, № 1; id. вып. 5, ibid. VIII сірий., т. VI, № 11).
Силует- зображення предмета, що наслідує тіні, виробленої їм на плоскій поверхні при сонячному або полум'яному висвітленні, тобто таке, у якому позначається лише обрис предмета, а він сам представляється однаковою чорною плямою. С. заурядно рисуються темною фарбою на білосніжному папері або вирізуються з вузького темного паперу, який пізніше наклеюється на світлу. Зображення подібного роду з давнешних Існували в Китаї (так наз. китайські тіні) і, можливо, звідти просочилися в Європу, спочатку у Францію, де в половині XVIII ст. дуже поширилася мода на силуетні портрети, у яких, не вважаючи профільного контуру фізіономії, на чорному ґрунті голови тільки час від часу намічалися білосніжними рисами ока, ніздрі, унії й волосся. Самий заголовок С. народилося у Франції; воно походить від Этьена Силуэтта (1709-1767), що був в 1759 г. муніципальним міністром. Намагаючись поправити розстроєні гроші країни реформами й ощадливістю, він, своїми заходами щодо крайньої, збудив глузування елегантного паризького суспільства: іменуванням його стали йменувати всі мишурно-незначне й доступне, меж іншим і новітнього роду портрети (portraits u la Silhouette), як маленькі в зіставленні з реальними, барвистими. Тем не найменш, аматори С. і вмільці їх робити розплодилися не лише у Франції, але й в інших країнах. У Петербургові, в 90-х роках ХVIII сторіччя, славився приїжджий з Парижа силуетист Сидо (Sideau), портретировавший імператрицю Катерину II, членів її прізвища й майже всіх із представників і представниць тодішньої російської знаті. С. його роботи, те мальовані пером і китайською тушшю, те гравіровані на міді, по більшій же частині вирізані з темного паперу й уклеєні в гравіровані орнаментовані рамки, збереглися досі в майже всіх будинках. Ціла їхня колекція, що полягає з 180 аркушів і приналежна його выс. баронові Г. Г. Мекленбург-Стрелицкому, не дуже давно видана у фототипічних знімках ("Двір Імператриці Катерини II, її співробітники й наближені", Спб. 1899). Конкурентом Сидо з'явився деякий полковник Фр. Антинг, а наслідувачами - надзвичайно майже всі, так що силуетне портретування зробилося одним з улюблених розваг петербурзької знаті. Але через пару років ентузіазм до нього пропав як у нас, так і всюди: вирізування С. звернулося в професію мандрівних артистів, що добувають для себе сиим мистецтвом убогий шматочок хліба на суспільних гулянках і ярмарках, з людей же непоганого кола тільки час від часу дехто знаходив для себе забаву в даній справі.