акад. наук", 1876 г.); його ж, "Die Religion der Sikhs" (Лпп., 1881); його ж "Adi-Granth or the Holy Scriptures of the Sikhs, translated from the original Gurmukht, with Introductory Essays" (Лонд., 1877); "Sakhee Book, or the Description of Gooroa Govind Singh's Religion and Doctrines, translated from Grurmukhi into Hindi, and afterwards into English by Sirdar Attar Singh, chief of Bhadour" (Бенарес, 1873); "The Travels of Guru Tegh Bahadar and Gum Grobind Singh. Transl. from the origin. Gurmukht and with an introd, on the Sikhprophecies hy Sirdar Attar Singh chief of Bhadour" (Лагор, 1876); H. Court, "History of the Sikhs or translation of the Sikkhan de Raj di Vikhia, together with a short Gurmukht grammar" (Лагор, 1888).
С. Булич.
Сила інерції (у механіку) - рівна й прямо обратна загубленій силі Загублена сила є геометрична різниця меж за даною силою, прикладеної до речовинної крапки, що й рухає С., або геометрична сума дане С. і С. інерції.
Силурийская система- 2-ая з геологічних систем, що містять викопні залишки організмів, була встановлена у Великобританії Мурчисоном в 1835 г., одержавши свій заголовок по імені силурів, прадавніх жителів Уельсу. В 1839 г., у власному творі "Siluria", Мурчисон віддав підрозділ С. системи у Великобританії й указав належні відкладання інших держав. У власних істотних рисах підрозділ, даний Мурчисоном, стрималося й дотепер. Переважними породами С. системи є піщаники, глинисті сланці й вапняки; зустрічаються також породи метаморфічні й породи вулканічного походження. С. утвору залягають на кембрійських відкладаннях заурядно незгідно й майже завжди мають порушене нашарування, що виражається в складках і зрушеннях. Мало хто знає те, що виключення не часті: Рф, Швеція й майже всі області Північної Америки. Фауна С. системи дуже властива: на ряді зі звіриними, перешедшими з кембрійської фауни, у ній відіграють гігантську роль граптолиты, вапняні плеченогие й наутилиды, виникають 1-ые корали (Pterocoralli'a і Tabulata) і одержують істотний розвиток Pelmatozoa (Crinoidea і Cystoidea); не вважаючи того, представниками С. фауни є губи, морські зірки, брюхоногие, двустворчатки, тентакулиты й майже всі групи ракоподібних (Gigantostraca, Ostracoda, Cirripedia), а також риби. Залишки рослин у С. системі дуже вбогі й належать здебільшого водоростям; вообщем, зустрінуті плаунові й Lepidodendron. З наземних звіриних дотепер знайдені тільки 2 скорпіона, одна комаха й одна тысяченожка.
За тип С. системи заурядно ухвалюють силурийские відкладання Великобританії, а конкретно Уельсу, де вони були в перший раз досліджені й підрозділені. Нижній відділ системи домагається отут потужності ок. 2000-3000 метр. і складається з піщаників і сланців, посередині яких залягають підлеглі їм вапняки. Самим нижнім ярусом є тремадокский, у якому, поряд з реальними силурийскими плеченогими, трилобітами (Asaphidae) і головоногими продовжують існувати кембрійські форми. Наступний аренигский ярус різниться багатою фауною трилобітів. Вище залягає бальский ярус, що розпадається на 3 подъяруса - лландельский, карадокский і фактично бальский; отут фауна нижнесилурийской ери домагається більшого власного розвитку.