монархічному правлінню, але при його слабеньких спадкоємцях бурхливий і неприборканий характер їх сталевою волею, що стримувався, "пенджабського лева", знову віддав себе знати. Два рази робили вони набіги на англійські володіння, але дали сиим лише привід до остаточного розтрощення їх самостійності, в 1848 г. У поточний час С. хоча й представляють різний етнічний состав, але є расою з дуже відповідними рисами. Зберігши своє колишнє бажання до війни, С. є добірними бійцями англо-індійської армії; але релігійний їхній фанатизм ослабнув, а, умови військової служби практично вбили серйозна помірність їх від тютюну, інших наркотиків і міцних напоїв. І навіть не треба й говорити про те, що загальне число С. не доходить до 2 милл. І навіть не треба й говорити про те, що більша частина їх утворює суцільне населення в Пенджабі; маленькі острівці розсіяні по всій Індії й у якихось частинах Декана. У релігійному відношенні С. продовжують зберігати своя єдність, хоча посередині них з'явилися окремі компанії. Такі вже згадані Акали, що втратили свій колишній вплив, Удаси (Udаsi) - ", що відмовляються", що відкидають святість другого "Грантха" (гуру Говинда) і провідні аскетичне й незаймане життя, Нанакпотра, Дивані-Садхи (Divane-sadh=збожеволілі святі), що визнають також лише Ади-Грантх, що й часто дають обітниця цнотливості, Сутхре (Suthre) - незаплямовані, Нирмалосадху ( Nirmale-Sаdhu)- незаплямовані святі. Крайні живуть у гуртожитках, здебільшого утворені (в індуському змісті) і проявляють похилість до злиття з індуїзмом, якісь зі звичаїв якого вони прийняли. Сутхре, напроти - грішні бурлаки, що не відрізняються нічим від самих нижчих видів факірів або йогинов. Культ С. різниться простотою й чистотою. Не вважаючи власного релігійного центру, Амртсара, і деяких святилищ у місцях, освячених життям або загибеллю гуру й різних страждальців, С. не мають, священних місць. Храми їх є будинками молитви, де читаються уривки й співаються гімни з "Грантха". Збори розповзається опосля того як кожний віруючий одержить свою частку Карах прасада (Karahprasa=дійсна жертва, рід тістечка, освяченого іменуванням гуру). У дійсний час С. охоче допускають сторонніх до своїх ритуалів, дозволяючи їм навіть ухвалювати роль у власних зборах. У даній для нас терпимості, що перемінила колишній фанатизм, позначається частково инндифферентизм.
Література. 3. Malcolm, "Sketch of the Sikhs" ("Asiatic Researches", т. XI); H. T. Prinsep, "Origin of the Power in the Punjab and the political Life of the Maharajah Runjeet Singh" (Калькутта, 1834); W. L. Mac Gregor, "History of the Sikhs" (1846); J. D. Cunningham, "History of the Sikhs" (1849 г.); Lepel Criffin, "The Law of Inheritance to Chiefships as observed by the Sikhs previous to the annexation of the Punjab" (Лагор, 1869); H. H. Wilson, "Account of the Civil and Religions Institutions of the Sikhs" ("Journ. of the Roy. Asiat. Society", т. IX, 1848 г. і в "Select Works", т. II); E. Trumpp, "Nanak, dor Stifterder Sikhreligion" ("Спогаду мюнх.