Таке правило саме в для себе носило корінці зловживань, тим більше, що люд із заздрістю ставився до видатних муніципальних діячів, ораторів, воєначальників і вообщем у всім багатим і впливовим людям, яких приемущественно й хвилювали С. тим більше обвинувачень пред'являлося перед трибуналом, тем найбільше пенею надходило в розпорядження арбітрів і скарбниці. Внаслідок цього до обвинувача в кримінальному справі, як і до позивача- в особистому, ставилися поблажливіше, і діяльність сикофанта стала дохідною. Приемущественно діставалося від С. багатіям, які вообщем намагалися жити в злагоді з ними. Коли Критон ремствував Сократу, що людині, що займається будь-якою справою, важко жити в Афінах, тому що повсевременно їсти ризик бути затягненим до суду, Сократ відповів, що як доводиться тримати собак, щоб вовки не торкали овець, точно так само слід мати у власному розпорядженні людини, яка могла б познанием. законів і суддівською досвідченістю захищати проти переслідувань С. Майже всі аттические письменники вказували на публічну шкоду сикофантии (Аристофан. Демосфен, Эсхин і ін.); проти неї був, зрештою, виданий закон, але вона все-же продовжувала існувати, поки була демократ. С. гралися на судах практично тугіше роль) як демагоги- у народних зборах; служачи знаряддям для втілення цілей демагогів, вони становили не позбавлений сили елемент демократії; час від часу клас сикофантів навіть виправдовували, уважаючи його потрібним у політичних цілях (Эсхиy, " Проти. Тім.",  20). Порівн. Buchsenschutz, "Besitz nnd Erwerb im Griechischen Altertum" (Б., 1869); Meier and Schoеmаnn, "Der Attische Process", в обробки Липсиуса (Б., 1882-1886).
Сікстинська капела- одна з будинкових церков тат у їхньому Ватиканському палаці, у Римі, іменита власної настінний і плафонним живописом. Побудована в 1473 г., при батькові Сиксте IV, від якого й відбувається її заголовок. Архітектором її був, як мають на увазі, Баччо Пинтели. Вона являє собою чотирикутну довгасту залу (довгуватої в 401/2 д м., шириною в 14 м.), зі склепінним потолком. однієї з її маленьких стінок пригороджений вівтар, в інший перебуває основний вхід; у тієї й інший довгуватих стінках пророблене високо від підлоги по 6 вікон. Мармурова балюстрада непоганого стилю ділить капелу на дві частини: на фактично церкву й на притвор. Низ стінок залишений без розпису; колись він завішувався у святкових варіантах дорогоцінними, витканими по картонам Рафаеля килимами (arrazi), що зберігаються зараз у Ватиканському музеї. Верх довгуватих стінок прикрашений фресками, що зображують, праворуч від вівтарної стінки, дії із земного життя Рятувальника, ліворуч- епізоди з житія Мойсея. Ці фрески виконані головними італійськими живописцями XIV стіл., Пинтуриккьо, Сандро Боттичелли, К. Россели, Л. Синьорелли, Д. Гирландайо й Перуджино. На пілястрах меж вікнами поміщені портрети 28 тат, роботи С. Боттичелли. Усе місце стінки над вівтарем зайняте колосальною картиною Жахливого Суду - разючим по власній величі, сміливості й майстерності твором Мікеланджело Буонарроти).