1 кгр.) і величезною кількістю зябрових тичинок (26-31 замісце 24-27). Сиголов, С. прибутковий, волховской, сиголовный або ладожский різниться большенный подовженої й толстолобой головою, з товстим опуклим носом, 22-23 зябровими тичинками й надзвичайно світлим кольором; середня вага до 2 кгр., але час від часу доходить практично до 5. Водиться в Ладожском оз. і входити в Онезьке, для нересту заходить у ріки; більший лов у Волхові. С. пісочник або чудской за формою носа близький до сиголову, але зябрових тичинок близько 40. С. цей дуже варіює. Він домагається практично 5 кгр. Водяться у величезних і найглибших озерах сівба.-зап. Рф, Чудском і ін., також дуже всерозповсюджений у Зап. Європі. Річковий, морський або прохідний С. темніше й довше змальованих, нерозумно округленим носом, 10 рядами чешуй. (замісце II) над бічною лінією, дуже стислим тілом і дугоподібно вигнутою спиною, а також надзвичайно загостреними парними плавцями, блакитнуватим відливом і світлими поздовжніми смугами на боках. Вагою заурядно 1-1/2 кгр., зрідка практично до 3-х. Велике всерозповсюджений у сев. і сев.зап. Рф, як в озерах, так і в море, для нересту заходить у ріки. Чолмужкий, білосніжний або большенный С. водиться в Онезькому оз. і зрідка попадається в Ладожском. Різниться малими очима й щодо довгуватою головою. Домагається 10-11 кгр. Відносно рідкий і представляє саму дорогоцінну з риб Онезького озера, не вважаючи перерахованих С. важливі в промисловому відношенні ряпушка- див., також ряд З, що водяться в сівбу.-вост. частини Європейської Рф і в Сибіру. Такі омуль (С. omul Pall.), що водиться в Сівбу. Льодовитому ок., звідки заходить у Мезень і Печору й інші ріки, також в оз. Байкалі, С. оселедець (С. merckii Gunth.), що входить масами в ріки Сибіру, тугун (С. tugun Pall.) рік і озер Сибіру, пеледь (С. pelet Lep.), що водиться в Печорі, муксун (С. muksun Pall.) у ріках Сибіру й у Печорі, полкур (С. polcur Pall.) у Печорі, чир або щокур (С. nasus Pall.), що водиться в Печорі.
Н. Книпович.
Сиденгам (Томас Sydenham, 1624-1689)- відомий англ. доктор, практикував у Лондоні, є супротивником Парацельса й реформатором практичної медицини. С. відводив головне місце фактам і конкретному спостереженню. Захворювання С. розглядає як процеси, симптоми як щось чисто зовнішнє, які змінюються залежно від конституції організму; він прагнув точно розмежувати різні хворобливі форми й сиим методом зробити міцний ґрунт для впровадження специфічних засобів; але при всім цьому він прийшов до чисто онтологічного усвідомлення хворобливих дій і до встановлення систематизації захворювань за зовсім ботанічною схемою. С. був прибічником энергического зцілення; у його терапії найвизначнішу роль гралися хінін і опій, а в індивідуальності кровопускання. Головні соч. С.: "Methodus curandi febres" (Лонд., 1666), "De variolis et morbo hysterico et hypochondriaco" (Лонд., 1682), "Processus integri in omnibas fere morbis curandis" (Лонд., 1693). Повне зібрання творів С., які всі були написані на лат.