—ивиллины книжки були спален≥ —тилихоном в 405 г. ” рел≥г≥йному житт≥ крањни сив. книжки гралис¤ значну роль, тому що до них зверталис¤ за порадою (libros adire, inspicere), по наказу сенату, у вар≥антах, що загрожували погрозою держав≥ - при тривожних знаменн¤х, пошест¤х ≥ в ≥нш≥ критично х обставинах (пор≥вн. у Ћ≥в≥¤ III, 10; V, 3; X, 47; XXI, 62; Xll, 1, 9; XXIX, 10; XXXVI, 37;XII, 21). –езультатом консультац≥й було здеб≥льшого вказ≥вка ввести ¤кий-небудь ритуал, щоб в≥двернути нещаст¤ або вмилостивити божество. ѕрактично вс≥ нов≥тн≥ ритуали й культи, уведен≥ в ≥сторичну пору рим. крањни, повинн≥ своњм походженн¤м —ивий. книжкам. —юди ставитьс¤ введете в римський пантеон нов≥тн≥х божеств - јполлона, Ћатоны, ¬еличноњ мами, ≈скулапа - ≥ перенесете на латинськ≥ божества атрибут≥в ≥ параметр≥в грецьких бог≥в: так, ƒ≥ана ототожнилас¤ з јртем≥дою, ÷ерера з ƒеметрой, ѕрозерпина з ѕерсефоной, √еркулес ≥з √ераклом. ѕ≥д впливом —ивий. книжок в≥дбулис¤ також величезн≥ зм≥ни в обр¤дов≥й сторон≥ римськоњ рел≥г≥њ, з'¤вилис¤ ¤к≥сь рел≥г≥йн≥ встановленн¤, напр. лектистернии, гри [особливо Ludi Apollinares (212 до –. ’р.) ≥ I. Saeculares], ≥ вообщем пом≥н¤лис¤ рел≥г≥йн≥ вистави римл¤н, що засвоњли антропоморф≥зм, чуттЇв≥сть ≥ ≥ндив≥дуал≥зм грецькоњ рел≥г≥њ. ” склад≥ —ивиллиных книжок перебували також чисто италийские виреченн¤, напр. этрусски¤, тибуртинские, ћарциевы й ≥н. ¬ 213 г. до –. ’р. сенат в≥ддав наказ м≥ському преторов≥ вивчити р≥зн≥ зб≥рники, що ходили в народ≥, пророцтв, при чому саrmina нев≥домого ћарци¤ були визнан≥ справжн≥ми й дов≥рен≥ спостереженню децемв≥р≥в. ”с≥ ц≥ виреченн¤, ¤к италийского, так ≥ ≥ноземного походженн¤, були в≥дом≥ також п≥д заголовком libri fatales або просто libri. ” склад≥ зб≥рник≥в, що д≥йшли до нас, перебувають виреченн¤, тв≥р ¤ких сходить не дал≥ другого стол≥тт¤ й посередин≥ ¤ких можна в≥дшукати сл≥ди Їврейського й христи¤нського вплив≥в п≥зн≥шого часу. Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що пор≥вн. Boucheleclerq, "Histoire de la divination dans l'antiquite" (II., 1879-82; Ї русск. пepeв.);, Klausen, "Aeneas und die Penaten. Die Italienischen Volksreligionen unter dem Einfluss der griechischen" (√амбург, 1839-40); Heidbreede, "De Sibyllis" (6., 1835); Maass, "De Sibyllarum indicibus" (√рейфсвальд, 1879); Delaunay, "Moines et Sibylles dans l'antiquite" (H., 1874); Friedlieb, "Oracula Sibyllina" (Ћпц., 1852); Alexandre, "Oracula Sibyllina" (Hap., 1841-56); Ewald "Ueber Eutstehung, Inbait und Werth der Sibyllinischen Bucher" ("Abhandlungen d. Kais. Gesellsch. der Wissensch. zu Grottingen", Hist. Phil. Klasse, т. VIII, 1860, стор. 43 сл.); Diels, "Sibyllinische Biatter" (Ѕ., 1890); Febr, "Studia to Oracula Sibyllina" (”псала, 1893); ћаrquardt, "Romische Stadisverwaltung". (III т., стор. 351 њв.. Ѕ., 1885); Smith, "Dictionary of Greek and Rоmаn antiquites" (II т., cp. 668 ≥ сл., Ћ., 1891).
¬. ќ.
—ивучи - заголовок дек≥лькох вид≥в б≥льших ушастых тюлен≥в (Otariidae).
—иг (Coregonus)- р≥д риб ≥з с≥мейства лососевих (Salmonidae), вид≥люваний ¤кимись досл≥дниками вкуп≥ з б≥лорибицею й нельмою (р≥д Stenodus) в особливе с≥мейство сигових (Coregonidae).