нижче. - С. представляють ледве чи не саму культурну, інтелігентну породу мисливських собак; із зіставленні з пойнтерами, вони розумніше, понятливее, привязаннее, ласковее й грайливіше крайніх, але за те примхливіше, набридливіше й боязкіше їх; псовина в С. привлекательнее й тепліше, вони краще виносить холод і дощик, охотнее йдуть у воду, але, при цьому, складніше виносять жару й спрагу, а вовна їх просить більше відходу. С. охотнее "подає". чим пойнтер, але чуття в нього ужаснее, стійка не так міцна (хоча є й виключення) і гарна; для яснами полювання С., але, пригоднее пойнтерів. - Розплідники С. дуже численні й перебувають, більшою мірою, у Великобританії; у Бельгії відомі собаки бар. Розена, у Франції- Поля Кальяра й паризького саду акліматизації, у Німеччині - царевича Сольмса; у Рф: В. Р. Дица, Наришкіна, Гена, Артынова, Де Жоннора (англ. С.), Нескова (ирл. С.), Пенского (гордоны).- Див. Л. П. Сабанеев, "Собаки" (кн. 1 лягаві" М., 1896); "Опис звичайних ознак мисливських собак" (Спб., 1888); Чи, "С. англ., ирландск. і гордон" (Туди, 1897).
С. Б.
Сибіряків (Олександр Михайлович, род. в 1849 г.)- сибірський золотопромисловець, пізнаваний майже всіма загальнокорисними підприємствами, уродженець м. Іркутська, вихованець цюрихского політехнікуму. В 1876-78 г. С. підтримував експедицію Норденшильда, для розшуків якого в 1879 г. вислав в устя Єнісею власний пароплав і далечінь А. В. Григор'єву засобу зробити ряд дослідницьких робіт у Північному Льодовитому океані. Ще раніше він звернувся в Имп. географічне суспільство із пропозицією вивчити водні повідомлення в Сибіру, пожертвувавши на це 7000 р. (було вивчено течете Ангари й вододіл pp. Обі і Єнісею, 1878). Як би це було не дивно, але в 1880 г. С. сам зробив спробу, не зовсім удалу, пройти в устя Єнісею через Карське море й обрисував свою подорож у статті: "Плавання шхуни "Оскар Діксон" в 1880 г. до устя Єнісею" (" вісті Східно-Сибірського 0тдела Имп. Русск. Географічного Суспільства", 1881, т. X. VII, і отд.). У різний час він пожертвував "Східно-Сибірському Відділу Имп. Русск. Геогр. Суспільства" вище 10000 р., давав засобу на видання творів по історії Сибіру, багато посприяв відкриттю томського інституту й пожертвував в академію капітал в 10000 р. для премій за унікальні історичні твори на російському яз. про Сибір. Не вважаючи згаданої статті, написав ще: "Нарис із забайкальського життя" (Спб., 1878) і " До вопросцу про зовнішні ринки Сибіру. Про значимість водяного повідомлення меж Тобольськом і Єнісейськом через устя Обі і Єнісею й про водяні шляхи повідомлення Сибіру вообщем, у зв'язку з волоками, до них, що примикають" (Спб., 1893). Іменуванням С. названий півострів проти устя Єнісею, під 79° в. буд. від Гринвіча й 73° с. ш.
Сиваш або Гниле море - мілководний зал. Азовського моря меж Арабатської косою з однієї сторони й берегами Дніпровського у. і Таврического підлоги-ова, з інший. Затока цей, колись відкритий і глибиною, завдяки мягенькому й рухливому ґрунту Азовського моря. рівномірно засмічувався наносами, з яких морські прибої нагромадили масу обмілин і кіс іменованих отут перевисипами.