Такі, напр. Fermin Caballero "Pericia geografica de Cervantes" (Мадр., 1840); С. Fernandez, "Cervantes marino" (Мадр., 1869); Federico de Castro, "Cervantes в la filosofia espanola" (Севілья, 1870); Gamero, "Jurispericia de Servantes" (Толедо, 1870); Piernas в Hurtado, "Ideas в noticias economicas del Quote" (Мадр., 1874).
Сервет ( Михайло-Мигуэль Servet або Servedo)- іменитий антитринитарий, доктор за професією, родом з Наварри. Духовна кар'єра, до якої він готувався, не свершилась, але зайнята релігійними вопросцами ознайомили його з усіма тонкощами різних богословських систем і теорій. Будучи 15 років від роду, він одержав досить дохідне місце переписувача при сповіднику правителя Карла V. Випливаючи за ним під час його переїздів по Німеччині й по Італії, С. по особистих дискусіях і враженням пізнавав протестантство й приймання церковної полеміки. 1-ое його твір: "De trinitatis erroribus" (1531), видане в німецькому гір. Гагенау, орієнтоване проти догмата про троичности Божества; за Ісусом Христов він визнає одну людську природу, а Св. Духу приписує символічне значення. "Книжка порушила проти творця цілу буру в Німеччині й була в майже всіх місцях спалена. Переселившись у Францію, С. зайнявся медициною й фізіологічними вишукуваннями. Ці вишукування привели його до відкриття, що ставить С. у ряді попередників Гарвея: він указав на те, що кров, виходячи від серця, робить "довжелезний і запаморочливий шлях" навколо всього тіла. Вообщем, богослови займало його ідея більше позитивної науки: уже в 1532 г. виникла інша його праця "Dialogi de trinitate", у якому він розбудовував далі свою полеміку проти вчення про Трійцю. Наприкінці 30-х років С. разюче видав твір Птолемея й здобував для себе сиим славу географа. Проробивши більше 13 років у г. Вьенне над основною своєю працею: "Christianismi restitutio", С. видав його в Ліоні в 1553 г. Ціль його"повернути християнство", яке, по погляду С., идиентично невірно тлумачиться католиками й реформаторами. Сходячись із анабаптистами щодо неправильності хрещення молодих, С. уважає, що хрещення доповідає людині дух Христа. На Христа він дивиться зараз уже як на Нащадка Божия. Дух Св., який є божественний подих, об'єднався з подихом земного, створеного життя, і це з'єднання склало душу Христа. Бог єдиний і непізнаваний, але розкривається людині в Слові й Духу, які, по С.- лише модуси самозвіщення й самоповідомлення Божества, а не іпостасі. Проти католицизму С. полемізує ще найбільше гнівно, чому проти реформаторів; римську церкву він іменує содомской блудницею, а лютеранам і кальвіністам намагався обґрунтувати, що вмертвіння плоті й добрі справи настільки ж неодмінно ведуть до порятунку, як і віра. С. ще до надрукування книжки сказав важливі уривки з її Кальвіну, який доніс архієпископові вьеннскому, що творці анонімного трактату - С. Внаслідок цього С. біг з Вьенны й, пробираючись в Італію проїздом загальмував у Женеві. Довідавшись про його прибуття, Кальвін доніс на нього міській раді. С. був арештований і відданий під трибунал.