"¬ол¤, —анчо - говорить ƒон  ихот власному зброЇносцев≥ - драгоценнейшее благо, дароване небом людин≥. Ќ≥що не зр≥вн¤Їтьс¤ з нею: н≥ скарбу, схован≥ в надрах земних, н≥ т≥, що вкрит≥ в глибин≥ морськоњ. «а волю й честь людей повинен жертвувати житт¤м, тому що рабство становить найб≥льше земне нещаст¤ “и спозирав достаток ≥ розк≥ш, що оточували нас у замку барона. ≤ що все-таки? ¬кушати ц≥ неповторн≥ страви й заморожен≥ напоњ, ¤ в≥дчував себе голодним, тому що не скориставс¤ ними з тою волею, з ¤кий ¤ скориставс¤ б власною власн≥стю: в≥дчувати себе зобов'¤заним за милост≥, означаЇ накладати кайдани на свою душу". Ќезалежно в≥д найвищого псих≥чного значенн¤, роман —. надзвичайно важливий у чисто державному в≥дношенн≥: в≥н виразив усе, що Ї типового у вдач≥, ¤к ми виражаЇмос¤, ≥спанського народу, краще вс¤ких опис≥в познайомив нас ≥з його рисами, характерами, типами, з'¤вившись власного роду трибуналом над тод≥шньоњ ≤спан≥ю. ≤сторико-л≥тературне значенн¤ "ƒон  ихота" у тому, що в≥н нан≥с практично смертельний удар лицарському роману, що одержав у той час в ≤спан≥њ й ус≥й ™вроп≥ величезне й згубне поширенн¤. - Ќайменш в≥дом≥, але все-таки належать до справжн≥х скарб≥в опов≥дальноњ л≥тератури "новели" —., частина ¤ких ув≥йшла до складу "ƒон  ихота". Ќезалежно в≥д власного художнього плюси, вони мають, стосовно ≥спанськоњ л≥тератури, принципове ≥сторико-л≥тературне значенн¤: вони проклали нов≥тн≥й шл¤х, усунувши ≥ноземн≥ впливи, що панували доти в ≥спанськ≥й белетристиц≥. як≥сь ≥з них ("Ќеобачний ƒопитливий", "–евнивий Ёстрамадурец" ≥ ≥н.) мають вдача загальна, псих≥чний; ≥нш, що далеченько перевершують першу категор≥ю своЇю г≥дн≥стю й значенн¤м, представл¤ють, по власному визначенню творц¤, "соц≥альн≥ метаморфози", що коштують ще вище "ћетаморфоз" ќв≥д≥¤", зображують р≥зн≥ побутов≥ сторони ≥ ¤вища тод≥шньоњ ≤спан≥њ й у власн≥й совокупы можуть бути назван≥ " —оц≥альною комед≥Їю" у повному зм≥ст≥ цього слова, вивод¤чи на сцену б≥льшою м≥рою нижчий клас, ≥ прит≥м у чорних сторонах його побуту, ¤к насл≥дках незадов≥льност≥ громадського пор¤дку. ¤к≥ новели "–инконето й  ортадильо", де зображений орган≥зований мир севильских злод≥њв, шахрањв, жебрак≥в, у зв'¤зку з тод≥шн≥м положенн¤м ≥спанськоњ юстиц≥њ; "√итанилла", де описаний побут циган, теж в≥дщепенц≥в сусп≥льства, ≥з симпатичними сторонами њх натури; "–озмова 2-ух собак", ¤к≥ представл¤ютьс¤ творцев≥ людьми, що служать сусп≥льству, але соб≥, що не знаход¤ть дл¤ себе в ньому м≥сц¤. Ѕезсумн≥вно, варто згадати те, що всюди —. залишаЇтьс¤ в≥рним реальност≥, ¤ку в≥н, завд¤ки вузьк≥й спостережливост≥ й чудовому даруванню, в≥дтворювати з недос¤жною нер≥дко художн≥стю.¬ област≥ драматичноњ поез≥њ ( до нас д≥йшли лише три катастрофи —.; ≥нш≥, ¤к ≥ вс≥ в≥с≥м його комед≥й, загублен≥) —. коштуЇ найменш високо, ¤к живописець; в≥н тримаЇтьс¤ отут чисто упередженоњ земл≥ й театр обираЇ ¤к трибуну, з ¤коњ може проповедывать ур¤ду й народу те, що йому близько, ¤к жаркому патр≥отов≥. “ак, п'Їса "∆итт¤ в јлжир≥" написана п≥д свежайшим враженн¤м усього пережитого њм ≥ його сп≥вв≥тчизниками в турецькому полон≥; тут ми зустр≥чаЇмо насильное в≥дозва христи¤нських дитинок у магометанство, катуванн¤ й екзекуц≥њ, незм≥нн≥ энергические звертанн¤ до публ≥ки, заклик до загальному братерства, в≥дозва до севильской знат≥, нав≥ть до корол¤ ѕилипу.