Його життя, одним словом, являє собою целую ланцюг запеклих позбавлень, негод і нещасть. І навіть не треба й говорити про те, що серед усього цього він не припиняє власної письменницької діяльності, лише покамест нічого не друкуючи. Скитания підготовляють матеріал для його майбутньої роботи, служачи засобом для дослідження іспанського життя в її різних проявах. З 1598 по 1603 г. немає практично ніяких звісток про життя С. В 1603 г. він виникає у Вальядолиде, де займається маленькими особистими справами, що дають йому вбогий заробіток, а в 1604 г. виходить у світло 1-ая частина "Дон Кихота, що мала величезний фуррор в Іспанії (у кілька тижнів розійшлося 1-е изд., і в тому ж році 4 інших) і за кордоном (переклади на майже всі мови; французьке посольство в Мадрид не знаходить слів для вираження подиву, збудженого сиим добутком у Франції). Речовинного положення творця вона, але ні не досить не поліпшила, а лише підсилила агресивне відношення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепі, переслідуваннях. Із цього часу до самої погибелі літературна діяльність С. не припинялася. У просвіт меж 1604 і 1616 рр. виникли 2-ая частина "Д. Кихота", усі новели, майже всі драматичні добутки, поема "Подорож на Парнас" і написаний написаний уже опосля кончини творця роман: "Персилес і Сигизмонда". Практично на смертному одрі С. не переставав працювати; за деяка кількість днів до погибелі він постригся в ченці. 23 квітня 1616 г. минулося життя, яке сам носій її, у власному філософському гуморі, називав "довгою нерозсудливістю" і йдучи з якої він "ніс на плечах камінь із написом, у який читалося руйнування його надій". Найкращий з біографів С., Шаль, охарактеризовывал його так: "поетові, вітряному й мрійливому, бракувало прозаїчного вміння, і він не витяг корисності ні із власних військових кампаній, ні із власних добутків. Це була душу безкорислива, нездатна добувати для себе славу або розраховувати на фуррор, поперемінно зачарована або обурен, неодолимо віддавався всім своїм поривам... Його спозирали наївно закоханим в усі гарне, шляхетне й великодушн романічним мріям, що віддаються, або любовним мріянням, палким на поле битві, те зануреним у найглибше міркування, те безтурботно радісним... З аналізу його життя він виходить із честю, повним шляхетної й великодушної діяльності, незвичайним і довірливим пророком, геройським і власних нещастях і гарним у власній геніальності". С. загинув у Мадриді, куди він переїхав з Вальядолида незадовго до погибелі. Драматичність долі переслідувала величного гумориста за труною: могила його довгостроково залишалася загубленої, тому що на його гробниці ( в одній із церков) не було навіть напису. Монумент йому поставлений у Мадриді тільки в 1835 г.; на п'єдесталі латинський напис: "Миші Сервантесу Сааведре, паную исп. поетів". Як би це було не дивно, але світове значення С. ґрунтується гл. обр. на його "Дон Кихоте", повному, всебічному вираженні його різного генія. Загаданое як сатира на, що наводнили в ту пору всю літературу лицарські романи, про що творець визначене заявляє в "Пролозі", цей добуток не достатній помалу, може бути навіть незалежно від волі творця, перебігло в найглибший психічний аналіз людської природи, 2-ух сторін нашої духовної діяльності- великодушного, але ідеалізму, що журиться реальністю, і реалістичної практичності.