ѕ≥д цим же впливом створилас¤ й "Ќовенька Ёлоиза" –уссо (1761), ¤кий пост≥йно з повагою й жалем в≥дгукувавс¤ про –ичардсоне. ёл≥¤ майже вс≥м пригадуЇ  лариссу √ардо,  лара - њњ подругу, miss Howe. вдача, що морал≥зуЇ, обох добутк≥в також зближаЇ њхн≥х меж собою; але в роман≥ –уссо в≥д≥граЇ видну роль природа, ≥з чудовим мистецтвом описуютьс¤ береги ∆еневського озера - ¬евэ,  ларан, гай ёл≥њ. ѕриклад –уссо не залишивс¤ без насл≥дуванн¤; його посл≥довник, Ѕернардэн де —ен-Ќьер, у власному ≥менитому добутк≥в "ѕавло й ¬≥рг≥н≥¤" (1787) переносити м≥сце д≥¤нн¤ в ѕ≥вденну јфрику, точно передв≥щаючи найкращ≥ твори Ўатобриана, робить своњми геро¤ми чар≥вну пару закохан, що живуть удалечин≥ в≥д м≥ськоњ культури, у т≥снуватому сп≥лкуванн≥ ≥з природою, щирих, чутливих ≥ незапл¤мованих душею. ‘уррор, що випав на частку "Ќов≥тньоњ Ёлоизы" (не дивл¤чись на скептичн≥ в≥дкликанн¤ ¬ольтера, що назвав цей добуток "дурнуватим, буржуазним, аморальним ≥ кислим"), примусив французьку публ≥ку ще найб≥льше зац≥кавитис¤ тими англ≥йськими сентиментал≥стами, ¤кими захоплювавс¤ –уссо. —ен-ламбер ≥ абат ƒелилль насл≥дують, хоча й не повн≥стю усп≥шно, " ѕорам року" “омсона; ƒ≥дро, Ўенье, п≥зн≥ше Ўендолле захоплюютьс¤ його творч≥стю; в 1765 г. виникаЇ переклад "—≥льського цвинтар¤" √р≥ючи, ¤кого французька критика починаЇ скоро йменувати "п≥днесеним ф≥лософом"; в 1762 г. виходить у св≥тло французький переклад першоњ "Ќоч≥" ёнга; пот≥м прот¤гом 20-ти рок≥в повсевременно виникають нов≥тн≥ переклади ¤к "Ќочей", так ≥ ≥нших добутк≥в ёнга. Ќим захоплюютьс¤ вс≥л¤к≥ л≥тературн≥ й публ≥чн≥ д≥¤ч≥ - ƒ≥дро, Ўенье, п. –олан, нав≥ть –обеспьер, Ўатобриан. –ука про руку ≥з сиим. захопленн¤м ≥шло екзальтоване покол≥нн¤ так ≥менованим "поемам ќссиана", з њхн≥м замисленим, мр¤чним ≥ меланхол≥йним колоритом. «рештою, добутку —терна, що особисто побував у ѕарижу сп≥вчутливе прийманн¤, що й зустр≥ло, у барона √ольбаха й в ≥нших салонах, також не залишилис¤ без впливу на французьку л≥тератур≥ 1776 г. виник переклад "“ристрама Ўэнди"; ще ран≥ше, в 1769 г., було переведено "—лащавое подорож"; в 1787 ≥ 1797 рр. вийшли повн≥ з≥бранн¤ твор≥в —терна у французькому переклад≥. ƒ≥дро, в "Jacques ie Fatataliste", запозичив мнoгиe детал≥ в —терна; п. де Ћеспинасс написала "Deux chapitres dans ie genre du Voyage Sentimental". ¬ XIX в. —терну насл≥дували  савье де ћэстр, Ќодье, нав≥ть ¬≥ктор √юго. ¬ 1800 г. виникли вибран≥ уривки з його твор≥в, п≥д заголовком: "Les heautes de Sterne".
—. у н≥мецьк≥й л≥тератур≥. Ѕагато в≥дгомон≥в британського —. можна в≥дшукати й у н≥мецьк≥й л≥тератур≥ XVIII в. ўодо роман≥в –ичардсона можна нав≥ть сказати, що вони викликали б≥льше р≥зних насл≥дувань ≥ залишили найб≥льш прим≥тний сл≥д у Ќ≥меччин≥, чому на батьк≥вщин≥ њх творц¤. ѕисьменники р≥зних кв≥т≥в пр¤мо пов≥домл¤ють себе прихильниками –ичардсона або насл≥дують його. √еллерт, у в≥рш≥ "Ueber Richardson's Bildniss", екзальтовано озиваЇтьс¤ про творц¤ "ѕамелы": "безсмертний √омер", вигукуЇ в≥н, "але ще найб≥льш безсмертний у христи¤н англ≥Їць –ичардсон!" ” власному роман≥: "Das Leben der schwedischen Grafin von G***" (1746) в≥н в≥дкрито насл≥дуЇ британський еталон; його героњн¤, незапл¤мована душею дама, змушена в≥дстоювати свою честь ≥ виносити р≥зний гон≥нн¤ й удари дол≥, списана частково з ѕамелы; нав≥ть м≥сце д≥¤нн¤ де¤кий час переноситьс¤ у ¬еликобритан≥ю.