Боппэ наслідував Кондильяку й у тому відношенні, що початковою його крапкою служить уявлювана скульптура, обдарована життям. Уся школа так назыв. французьких ідеологів перебуває в більшій або найменшій залежності від Кондильяка, з яким якісь із її представників полемізують, інші - погоджуються. Захист С. у новітній час побрав на себе Тольбе, у творах: "Nene Darstellung des Sensualismus" (1855), "Die Grenzen und der Ursprung der menschlichen Erkenntniss im Gegensatz zu Kant nnd Hegel" (1865) і "Grundzuge einer extensionalen Erkenntnisstheorie" (посмертне соч., 1875, не кінчене). С. нового часу представляє знову поворот від феноменалізму Кондильяка до матеріалізму ( таке, напр., твір A. Mayer'a: "Die Lehre von d. Erkenntniss", Лпц., 1875), що пояснюється загальним посиленням матеріалістичних тенденцій в 60-х і 70-х рр. Cм. Harms, "Die Philosophie in ihrer Geschichte" (I, "Psychologie", Б., 1878, II: "Logik", 1887); Picaret, "Les ideologues" (П., 1891), Cousin, "Histoire generale de la philosophie" (П., 1861).
Є. P.
Сент-Джонс (Sijohn's) - главн. гор. про-ва Антигуа, із групи Ливардских про-вов у Голений. Вестиндии; гарна гавань. Жит. 8719 (1891).
Сентименталізм у західноєвропейській і російській літературі - літературний напрямок, що з'явився в XVIII і на початку XIX в. противагою однобокому пануванню так іменованої псевдокласичної теорії. Воно відводило головне місце особистим виливам і психічному аналізу, протиставляло величному й піднесеному зворушливе й прагнуло, в особі якихось власних представників, розбудити в серцях читачів усвідомлення природи й любов до неї, разом з людяним відношенням до всіх слабеньк, що страждають і гнаним.
С. у британській літературі. Батьківщиною С. була Великобританія. Наприкінці 20-х років XVIII в. Джемс Томсон своїми поемами "Зима" (1726), "Літо" (1727) і т.п., потім з'єднаними в одне ціле й виданими (1730) під заголовком " Пори року", сприяв розвитку в британській читаючій її публіці любові до природи, малюючи звичайні, невибагливі сільські ландшафти, стежачи, крок за кроком, за різними моментами життя й робіт землепашца й видиме прагнучи поставити мирну, ідилічну сільську обстановку вище суєтної й зіпсованої міської. В 40-х роках того ж сторіччя Томас Грій, творець елегії "Сільський цвинтар", оди " До весни" і ін., подібно Томсону, намагався заінтригувати читачів сільським життям і природою, розбудити в їхній жаль до звичайних, непримітним людям, з їхніми потребами, прикростями й віруваннями, надаючи, укупі з тим, власній творчості задумливо-меланхолійної вдача. Тою же меланхолією, лише найбільш темної й мрячної, перейняті "Ночі" Едуарда Юнга (1742 - 1746), пользовавшиеся величезним фуррором; у чисто особистій формі творець виливає свої сумні думки, навіяні загибеллю близьких людей, виражає свої релігійні переконання й еталони, торкається різних моральних вопросцы, прагне зворушити й потрясти читача. У нічній тиші й загадковому колориті нічного ландшафту Юнг знаходив точно відзвук своїм стражданням і темним думами.