З'єднання С. з матеріалізмом є сопtradictio in adjecto, тому що вже сама можливість почуття, як це неперевершене усвідомлював Кондильяк, виключає матеріалізм, припускаючи існування можливості духу. Сам по для себе С. є популярна форма особистого ідеалізму, зворотна тієї, яка (напр. Фихте старший) спозирає в діяльності розуму суть духу. З емпіризмом С. має загальну крапку відправлення в психічному аналізі й загальний погляд на значення досвіду. У стародавності С. можна відзначити в системах Эпикура й стоїків. Почуття утворюються, по погляду Эпикура, тим, що від предметів відділяються образні, які попадають в органі почуттів і проти волі ними сприймаються. Усяке почуття воістину. У почуттях полягає аспект правди; усе, що не згідно із сиим аспектом, невірно. Хоча стоїцизм розвився в незмінній полеміці з епікуреїзмом, у цих 2-ух напрямків багато загального. Душу, по думці стоїків, речовинна; але матеріалізм стоїків містить у для себе пантеїстичні елементи, що дозволяли їм наполягати на єдності душі, на силі розумної діяльності, як корінної риси людській душі. Душу стоїків не пасивна, подібно епікурейської, а ініціативна. У вченні про відчуття стоїки роблять до епікурейської теорії істотне додавання: усе виникає з почуттів - у цьому стоїки згодні з епікурейцями; але в почуттях, додають стоїки, проявляється діяльність душі. У твердженні стоїків, що все представляється з'являються з почуттів, що все загальне з'являється з одиничного, що аспект правди полягає в jantasiai katalhptikai і в тлумаченні, яке вони дають цьому аспекту, ясні принципи С., з яким вчення про діяльність розуму не повністю подолало. У новітній філософії поширенню С. сприяв Локк; хоча він був емпіриком і вважав себе частково учнем Декарта, тем не найменш неодмінно, що його "Досвід про людське розуміння" сприяв С. З 2-ух джерел зании - почуттів і рефлексії - Локк ще докладніше розглянув 1-ый. Його вчення про рефлексію мучається тою же невизначеністю, яка видна й у його міркуваннях про субстанцію, так що з Локка дуже нескладно було вивести послідовне сенсуалістичне навчання. У впровадженні до своїх "Новеньких досвідів про людське розуміння" Лейбниц зводить розбіжність меж С. і раціоналізмом до декільком головним пт і Локку, хоча й з обмовками, приписує навчання сенсуалістів, що душу є tabula rasa, що все пізнання походить із зовнішнього досвіду, не виключаючи й істин математичних і т.д. Поочередный: С. ми знаходимо у творах Кондильяка, а конкретно в його "Essai sur l'origine des connaissances humaines", "Traite des sensations" і "Traite des systemes". Не дивлячись на недосконалість його психічного способу, на повну відсутність експериментальної вдачі в його дослідницьких роботах, побудованих на умоглядних, апріорних здогадах, роботи Кондильяка зберігають значення в історії психології. Книжка Гельвеция "De l'esprit" не додає нічого принципно новітнього до "Трактату про почуття", хоча в Гельвеция більший нахил до матеріалізму, чому в Кондильяка. Катт написали доповнення до Кондильяку, у книжці: "Traite des sensations et des passhons en general".