Примітки П., що пояснюють, що таке шашка, аул, кумис та ін., осязательно демонструють, що "Полонений" був родоначальником усієї нашої дуже широкої й принципової кавказької поезії й прози. В 20-х роках він викликав і конкретні наслідування ("Киргизький Полонений", "Столичний Полонений") і вже в 1823 г. був перероблений у балет, у свій час, що надзвичайно користується популярністю. В 1821 г. П. написав або, точніше, накидав поему з російського життя: "Братьяразбойники". Він був надзвичайно незадоволений нею, і спалил малюнок, але один уривок, у базу якого була покладена дійсна подія - втеча 2-ух закованих арештантів уплав, происшедшее в Катеринославі при П., - він обробив і послав до друку в 1823 г. (виник в "Полярній Зірці" за 1825 г), а іншими користувався багато пізніше для надзвичайно прекрасної балади "Наречений". "Братьяразбойники" у реальному власному виді захоплюючі в історико-літературному відношенні, як свідчення про прагнення П. з'єднати байронічний жаль потужним натурам, виверженим із суспільства із зображенням, поки ще надзвичайно неідеальним, російського народного побуту. У формі не можна не побачити строкатості й опуклості: потужні, споконвіку російські вираження, що свідчать про уважне дослідження народної поезії, коштують поруч із вираженнями дуже штучними, навіть вигадливими. У Кишиневу П. працював також над "Бахчисарайським Фонтаном" і замислив поему "Цыганы", один з мотивів і фарби для якої віддала йому життя. Наприкінці 1822 г., щоб уникнути противних наслідків "історії" за картами, Инзов послав поета у відрядження в Ізмаїла: у Буджакской степи П. зустрів із циганським табором і бродив з ним якийсь час. У Кишиневу ж, у травні 1823 г., початий Євгеній Онєгін. З добутків найменшого розміру цього періоду особливе значення й вплив мали вірша: "Наполеон", у якому ( особливо в крайній строфі) поет показав таку шляхетність почуття й силу думки, що всі інші російські лірики повинні були здатися перед ним пігмеями, і "Пісня про Віщий Олега" (1 березня 1822 г.), далеченько не 1-ый за часом, але 1-ый по вроді й силі продукт державного романтизму в Рф. Наприкінці кишинівського періоду П., що усе ясніше і ясніше усвідомлював своє значення, вступає в ініціативну переписку з 2-мя юними критиками: Плетньовим і Бестужевим-Марлинским. У груд. 1822 г. вийшла 1-я книга " Полярної Зірки" метою, що мала, управляти публічним поглядом; для цього необхідно було зробити, так сказати, сувору ревізію деякому зробленому й з'єднати найкращих делателей. Зараз П. більше чому коли-небудь засмучується вигнанням, що позбавляли його здатності прийняти конкретне роль у принциповій справі, і рветься з напівдикого Кишинева в культурну Росію. Тому що йому не дозволили навіть і на час з'їздити в Петербург, то він обрадувався випадку переїхати в близьке цивілізоване місто - Одесу. Ах так П. у листі до брата від 25 серп. 1823 г. обрисовує своє переселення: "Здоров'я моє здавна домагалося морських ванн; я насилу уламав Инзова, щоб він відпустив мене в Одесу. Я залишив мою Молдавію й з'явився в Європу (у перших числах червня); ресторації й італійська опера нагадали мені старовину й, їй-богу, обновили мені душу.