ƒл¤ особистого ≥деал≥зму суть св≥домост≥ пол¤гаЇ в синтетичн≥й д≥¤льност≥ розуму, ≥ почутт¤ Ї т≥льки одна, ≥ прит≥м нижчий щабель даноњ д≥¤льност≥; дл¤ —., навпаки, у почутт≥в ≥ пол¤гаЇ вс¤ д≥¤льн≥сть св≥домост≥,. з нього виводитьс¤ мисленн¤ ≥ т.д. ("La sensation enveloppe tontes les facnites de l'sme" - "Traite des Sens." 1, гд. 7, 2).  оротко цю ≥де¤ виражаЇ √ельвеций у словах: juger, c'est sentir. « такого отожествлени¤ мисленн¤ з почутт¤м випливаЇ, що н≥¤ких особливих закон≥в думки немаЇ. ≤стор≥¤ утвору почутт≥в, ¤ку ретельно виклав  ондиль¤к у власному "Traite des Sens.", в≥да, ¤к з почутт сам с утворюва_ пам'¤т, уваг й мисленн й ¤к образ створюва_ ≥люз≥ самост≥йн духовн д≥, що независ¤щих от чувства; в реальности необходимость мысли есть ничто другое, как привычка либо ассоциаци¤, ставша¤, в силу нередкого повторени¤, неразрывной ”с¤ке п≥знанн¤ пост≥йне маЇ у власн≥й баз≥ в≥доме почутт¤, ¤к випливаЇ п≥знанн¤ пост≥йне можливо лише особистим; узагальненн¤м н≥чого сьогоденн¤ не в≥дпов≥даЇ. ƒжерело п≥знанн¤ в те ж саме час описуЇ й вдача, ≥ границ≥ його; це джерело Ї, таким образом, аспект правди. “ому що почутт¤ залежить в≥д спогад≥в, що йдуть зовн≥ - положенн¤, ¤ке сенсуал≥стами ухвалюЇтьс¤ на в≥ру, - ус¤кий же досв≥д Ї щось випадкове, ≥ррац≥ональне, в≥дносне, те всьому п≥знанню доводитьс¤ приписувати випадкова й в≥дносна вдача. ћилль, виход¤чи ≥з псих≥чних факт≥в, даЇ наступне визначенн¤ матер≥њ: матер≥¤ або предмет Ї н≥що ≥нше, ¤к незм≥нна можлив≥сть почутт≥в. ÷е (визначенн¤ повн≥стю в≥дпов≥даЇ духу —., ≥ нат¤ки на нього ми зустр≥чаЇмо вже в  ондиль¤ка, з погл¤ду ¤кого предмет Ї совокупа вистав про величину, щ≥льн≥сть, тверд≥сть ≥ т.д., тобто з'Їднанн¤ вистав, придбаних з р≥зних категор≥й почутт≥в, основним образом дотику, ≥ дл¤ утвору вистав≥ про предмет зовс≥м не треба мислити нос≥¤ ¤кост≥ або субстрату. “ака, загалом, гносеолог≥¤ —. ” заслугу —. можна поставити те, що в≥н направив увагу на найб≥льш докладний псих≥чний анал≥з факт≥в почутт¤ й сприйн¤тт¤, намагаючись знайти значенн¤ почутт≥в у зании вообщем ≥ значенн¤ окремих категор≥й почутт≥в. ўодо цього особливоњ уваги заслуговують роботи  ондиль¤ка. јле, псих≥чний анал≥з —. мучаЇтьс¤ тим, що дивитьс¤ з тенденц≥йноњ точки зору на факти, що п≥дл¤гають анал≥зу. —., под≥бно фокусников≥, вносить у почутт¤ все те, що зовс≥м невластиве почутт¤ самому по дл¤ себе й що —. з торжеством з нього вит¤гаЇ. Ќе почутт¤ робить св≥дом≥сть, пам'¤ть, у¤ву й мисленн¤, а синтетична д≥¤льн≥сть усв≥домлюючи про¤вл¤Їтьс¤ в цих р≥зних формах, залежно в≥д р≥зного матер≥алу, з ¤ким вона д≥Ї. —. механ≥зуЇ, принижуЇ д≥¤льн≥сть св≥домост≥ й по найпрост≥шому њњ ви¤вленню бажаЇ судити про всю д≥¤льн≥сть. Ќев≥рному псих≥чному анал≥зу в≥дпов≥дають ≥ неправильн≥ гносеолог≥чн≥ виводи - неправом≥рне обмеженн¤ област≥ п≥знанн¤, нев≥рне роз'¤сненн¤ особливостей його (напр. вдач≥ математичного п≥знанн¤), нев≥рна вказ≥вка аспекту правди. ≤сторично сенсуал≥зм про¤вл¤вс¤ многообразно й у р≥зний часи, перепл≥таючись ≥з матер≥ал≥змом, емп≥ризмом ≥ особистим ≥деал≥змом; важко, тому, написати ≥стор≥ю —., не внес¤ в нењ далеких частин.