Ќайкращ≥ ≥люстрац≥њ окремих роман≥в —. опосл¤ польських - п≥вденноамериканськ≥ й англ≥йськ≥.
Ћ. Ўепемевич.
—ен-санс (Charles-Camille Saint-Saens) - п≥знаваний французький композитор, род. у ѕарижу в 1835 г. Teopию композиц≥њ вивчав у ћаледена й √алеви. Ќавчавс¤ в паризьк≥й консерватор≥њ гр≥ на орган≥ й був орган≥стом у паризьких церквах. ” перший раз ¤к композитор —. —. виступав, починаючи з 1856 г., ≥з симфон≥¤ми, що мали фуррор. ¬ ≥ндив≥дуальност≥ його ≥м'¤ висунулос¤ завд¤ки його операм "Samson et Dalila", "Henri VIII", "Etienne Marcel" включеним у репертуар практично вс≥х величезних сцен ™вропи, його симфон≥чн≥ поеми "Phaeton", "Le rouct d'omphales", "Danse macabre", "La jeunesse d'hercule" ≥ ≥н. виконуютьс¤ практично вс≥ма симфон≥чними оркестрами. Ќаписав ще кантату "Promethee", квартети, кв≥нтети, багато духовних твор≥в, концерт≥в дл¤ р≥зних ≥нструмент≥в, твор≥в в област≥ камерноњ музики та ≥н. « маленьких сп≥вочих його твор≥в видаютьс¤: "Melodies Persanes", дл¤ сп≥ву з фортеп≥ано. —.—. прињжджав в 1875 г. у ѕетербург. —енсуал≥зм - терм≥н нов≥тн≥й: у загальне вживанн¤ його вв≥в  узен, ¤кий у власн≥й "Historic generale de la philosophic" противополагает —. ≥деал≥зму й, ¤к випливаЇ, позначаЇ сиим терм≥ном напр¤мок, ¤кий зараз прийн¤то йменувати матер≥ал≥змом. Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що це значенн¤ терм≥на —. не стрималос¤. —енсуал≥змом прийн¤те зараз ≥менувати в≥домий напр¤мок у розв'¤зку гносеолог≥чних вопросцев, зворотне интеллектуализму або рац≥онал≥зму. √оловн≥ думки —. пол¤гають надал≥. ¬≥н спростовуЇ природжен≥ ≥дењ (Condillac, "Essai sur l'origine des connaissance humaines", 1, гл. 2, 9), по ≥ншому говор¤чи, визнаЇ за розумом т≥льки пох≥дне, не перв≥сне значенн¤. —. зводить усе п≥знанн¤ до почутт¤: розум увесь св≥й зм≥ст одержуЇ з почутт≥в ("Nibil est in intellectu quod nоn ante fuerit in sensu"), а почутт¤ - з досв≥ду; таким образом зовн≥шн≥й мир Ї джерелом ≥ аспектом зани¤. ” цьому пт пол¤гаЇ й под≥бн≥сть, ≥ в≥дм≥нн≥сть —. з матер≥ал≥змом. ќбоЇ напр¤мку говор¤ть, що джерело всього нашого зани¤ - навколишн≥й св≥т, але навколишн≥й св≥т розум≥Їтьс¤ ними зовс≥м по-р≥зному. ћатер≥ал≥зм в≥руЇ в повне або часткову тотожн≥сть зм≥сту почутт≥в ≥з властивост¤ми предмета, що —. не визнаЇ. Ѕондиль¤к, у власному "Traite des sensations" (I, 2), за¤вл¤Ї, що скульптура, обдарована чутт¤м, випробовуЇ т≥льки чисто особистий стан, коли обон¤ет запах тро¤нди ("les odeurs ne sont ≥, son egard que ses propros modifications ou manieres d'etre"). ” вопросце про в≥дношенн¤ почутт≥в до ¤костей предмета  ондиль¤к зовс≥м утримуЇтьс¤ в≥д судженн¤, уважаючи цей вопросец дозв≥льним ("“r. d. S.", 4-¤ частина, гл. 5, примеч. до 1). “аким образом —. н≥¤к не веде до матер≥ал≥зму; напроти того, з нього легше вивести суб'Їктив≥зм ( тобто запереченн¤ здатност≥ дов≥датис¤ навколишн≥й св≥т ≥ укласти, що вс≥ зание повн≥стю розбудовуЇтьс¤ ≥з внутр≥шн≥х стан≥в св≥домост≥. ÷е р≥днить —. з особистим ≥деал≥змом (напр. ‘ихте); розлив≥ меж ними пол¤гаЇ т≥льки в усв≥домленн≥ д≥¤льност≥ суб'Їкта.