∆ивучи те у ¬аршав≥, то в  ракову, —. сприймаЇ ¤кесь роль у м≥сцевих публ≥чних справах: так, в≥н був одним ≥з самих ≥н≥ц≥ативних член≥в ком≥тету, що зав≥дував спорудженн¤м монумента ћ≥цкевичу. —. пол¤гаЇ членом-кореспондентом нашоњ академ≥њ. Ќовели, пов≥ст≥, путн≥ нариси й романи —. можуть бути розбит≥ на дв≥ головн≥ групи - ≥сторичну й психолог≥чно сусп≥льну. ≤сторичн≥ добутки —. у свою чергу розпадаютьс¤ на дв≥ групи: розпов≥д≥ з польськоњ ≥стор≥њ, приемущественно XVII в., ≥ з першого пер≥оду христи¤нства. –омани з польськоњ ≥стор≥њ можуть бути назван≥ по переваз≥ патр≥отичними. “ак≥ романи: "¬огнем ≥ метаЇмо", "ѕотоп", "ѕан ¬олодыевский" ≥ "ћечоносц≥". “ри 1-ые роману з'Їднан≥ хронолог≥чну наступн≥стю й роллю в процес≥ д≥¤нн¤ тих самих персонаж≥в. ќсобливий фуррор, практично незвичайний, випав на частку "¬огнем ≥ метаЇмо". –оман написаний ц≥каво; д≥њ изгал¤ютс¤ в≥дпов≥дно польським ≥сторичним джерелам, вообщем, неодм≥нно знатним; фактичних помилок у роман≥ практично немаЇ (це в≥дзначаЇ й проф. ¬. Ѕ. јнтонович, у власному чудовому етюд≥ про цей роман). јле роман не усв≥домлюЇ, ¤ке було соц положенн¤ ”крањни, ¤к≥ були передумови кривавих з≥ткнень, практично стих≥йноњ боротьби. ¬нутр≥шн¤ сторона житт¤ тод≥шньоњ ”крањни також залишаЇтьс¤ нерозкритоњ пером роман≥ста. ‘арби покладен≥ нер≥вном≥рно; зображенн¤ польськоњ сторони вийшло ще ¤скрав≥ше й рельефнее, чому зображенн¤ козак≥в. √ероЇм роману Ї »ереми¤ ¬ишневецкий, що одержав звучну попул¤рн≥сть ≥ посередин≥ пол¤к≥в, ≥ посередин≥ козак≥в. —. ≥де сл≥дами польськоњ л≥тературноњ традиц≥њ. ≤деал≥зм, що становить у —. в≥дм≥тну рису його геро¤, Ї неприемлимым у ¬ишневецком нав≥ть у тому вид≥, у ¤кому роман≥ст його зобразив. —амою пом≥тноњ й справд≥ чар≥вною ф≥гурою роману може вважатис¤ "ѕольський ‘альстаф" - «аглоба. –оман "ѕотоп" ≥ по техн≥чних прийманн¤х, ≥ по усв≥домленню зм≥сту под≥й вище "¬огнем ≥ метаЇмо", хоча польська публ≥ка й критика зустр≥ла його з найменшим ентуз≥азмом. ¬≥йни ѕольщ≥ з≥ шведами викладен≥ надзвичайно ¤скраво й пластично. ¬ опис≥ облоги „енстохова творець домагаЇтьс¤ чудовоњ досконалост≥ ≥ Ї повн≥стю еп≥чним письменником. –иса ≥сторичних д≥¤ч≥в написана профес≥йно й зг≥дно ≥з джерелами. ≤ндив≥дуал≥зм старенькоњ ѕольщ≥ осв≥тлений з найприваблив≥шоњ сторони. ” ¤кихось частковост¤х позначаЇтьс¤ вплив ƒюма, що, вообщем, можна пом≥тити й в "¬огнем ≥ метаЇмо". "ѕан ¬олодыевский" слабк≥ше 2-ух минулих роман≥в за планом ≥ виконанн≥, хоча бу¤Ї приголомшливими описами картин природи. як≥сь сцени - захоплююча по л≥ризму (напр. мова над труною ¬олодыевского). Ќовела: "ћонгольський полон" св≥дчить про найглибше усв≥домленн¤ творцем психолог≥њ минулого, хоча вона й написана п≥д ¤кимсь впливам "El principe constante", у передач≥ поета —ловацького. ”се знають те, що роман "ћечоносц≥", що зображуЇ боротьбу пол¤к≥в з тевтонським орденом, по художн≥х прийманн¤х примикаЇ до попередн≥х. «ображуючи в≥ддалену ≥сторичну еру, про ¤ку збереглис¤ пор≥вн¤нне нечисленн≥ св≥дченн¤, —. ви¤вл¤Ї большенный такт, уникаючи вс¤ких нат¤жок ≥ вимисл≥в ≥ зосереджуючи увагу читача на зображенн≥ працюючих ос≥б.