Іншим їхнім недоліком є дуже більша подражательность Софоклу й Еврипиду. Безумовно не належить С. приписувана йому катастрофа Октавия, у який описується погибель подружжя Нерона. До 54-му г. ставиться "Аро1 colocyntosis" (букв. - перевтілення в гарбуз; термін, утворений у наслідування apewsiv = перевтілення в бога) - уїдливий твір у дусі Менипповой сатири, написане із приводу погибелі Клавдія: він представлений, що переселилися опосля кончини на небо, де просити в богів апофеозу, але одержує апоколокинтоз (Перев. проф. Холодняка в додатку до XVI т. "Філологічного Огляду", М., 1899). Славу С. склали філософські добутки, згаданий у Квинтилгана під іменуванням діалогів. У найкращому рукописі X - XI в. (Ambrosianns с. 90) наведені наступні 10 соч. в 12 книжках: 1) "De providentia", написане в 62 г. по Р. Хр.; 2) "De constantia sapientis", написане на початку царювання Нерона; 3) "Ad Novatam de ira libri III", написане близько 49 г.; 4) "Ad Marciam de consolatione" - твір,. звернене до дочки Кремуция Корду; написане близько 41 г.; 5) "Ad Gallionem de vita beata", напис. с початку царювання Нерона; 6) "Ad Serenum de otio", написане близько 62 г. (початок твору втрачений);7) "Ad Serenum de tranqmilitate animi", написане близько 49 г.; 8) "Ad Paulinum debrevitate vitae", написане близько 49 г.; 9) "Ad Polybium de consolatione", написано в 43 - 44 г. (збереглося в уривках); 10) "Ad Helviam matrem de consolatione" близько 43 - 44 г. В інших рукописах дійшли до нас наступні життєві твори С.: 11) "Ad Neronern Caesarem de dementia libri III" (збереглися тільки 1 книжка й початок 2-й); 12) "Ad Aebutium Liberalem de beneficiis libri VII", написане с початку царюванні Нерона, 13) "Ad Lncilimnnaturalium quaestionum lilbri VII"; написане близько 62 г.; 14) "Epistniae morales ad Lucilium", числом 124, в 20-ти книжках (Авл Геллий згадує про 22-й книжці) - збірник листів філософського в літературного змісту, написаних легеням і розкішною мовою; 15) "Ad Grallionern fratrem de remediis fortuitorum (дійшло в добуванні); 16) "Formula honestae vitae" або "De quatuor virtntibus" ( можливо, витягнуте з "Exliortationes") і 17) "Monita". Від декількох інших творів збереглися тільки жалюгідні уривки й заголовка не вважаючи того існували збірники листів С. до Новату, Цезареві Максиму й Марулду. Йому приписувалася підроблена одним християнином переписка з апостолом Павлом, що віддало привід якимсь богословам представити, що С. був потаєним християнином. Катастрофи Сенеки написані в 1-ый раз близько 1480 г. у Феррарі; наступні видання трагедій дали Avantins (1517, Венеція), Delrio (1576, Антверпен), Lipsius (1588, Лейден), Grnterus (1604, Гейдельберг); Gronovins (1661, Лейден), Schroder (1728, Дельфт), Bothe (1819, Лейпциг), Peiper і Richter (Лпц., 1867), Leo (1878 - 79, Берл.). Філософські добутки С. у перший раз видано в Неаполе (1475); наступні видання дали Erasmus (1515, Базель), Muretus (1585, Рим), Grruterns (1593, Гейдельберг), Lipsins (1600, Антверпен), Ruhkopf (1797 - 1811, Лпц.), Fickert (1842 - 1845, Лпц.), Haase (1852, Лпц.).