Зверніть увагу на те, що вона викликала його знову до політичної діяльності, надавши йому претурові, і піднесла його на найвищий щабель пошани й могутності тим, що надала йому виховання 11 літнього Нерона, усиновленого Клавдієм нащадка її від Домиция Агенобарба. При житті Агрипини, С. був впливовий як її пособник, опосля її погибелі - як радник Нерона, який обсипав власного вчителя почестями й багатствами. В 54 г., по погибелі Клавдія, С. написав для Нерона харцизьку надгробну мову (laudatio fanebris), на згадку загиблого правителя, і пізніше придумував для власного вихованця мови на різні випадки. До цього ж часу ставиться 2-ой шлюб С. з Помпеей Паулиной, яка своїм приданим помножила надбання С. 1-ые року правління Нерона пройшли тихо, поки правитель був під впливом С. і Секста Афрания Бурра й спільно з ними управляв державою. С. зупиняв Нерона в проявах його звірства й марнославства, але в теж час, боячись, щоб вплив мами не пересилив його вплив на Нерона, заохочував схильність його до насолод і розпусті. По погибелі Бурра (62 г.) у С. виявилися потужні супротивники в особі Поппеи й Тигеллина, які вказували Нерону на небезпеку скупчення в руках 1-го людину большенных багатств і нашіптували йому, що С. найбільше чому випливає направляє на себе увага людей; що він представляє себе єдиним стилістом в усьому світі й навіть насмілюється вступати в змагання з Нероном у поезії; що пора б Нерону скинути із себе опіку старенького вчителя. С. просив дозволу вийти в особисте життя й запропонував побрати в нього назад даровані йому багатства, але Нерон відмовив учителеві в тому й іншому. Скоро, але, С., під приводом розстроєного здоров'я й занять, вийшов від двору, а в 65 г., у виді деспотії, що підсилився, Нерона, просив дозволу поселитися у віддаленому маєтку; коли в цьому йому було відмовлено, він позначився нездоровим і не виходив із власної кімнати. Необхідно підкреслити те, що в тому ж році був відкритий комплот Пизона проти життя Нерона. Можливо по наущениям Тигеллина, донощик Антоній склав підроблену записку з іменуванням С., у якій був викладений план комплоту, і представив її як доказу проти філософа. Носився слух, що якісь із, що участвовавших у комплоті мали на увазі, по вмертвінню Нерона, умертвити й Пизона й оголосити царем С. Згідно з наказом Нерона, С. скінчив життя від своєї руки, розкриттям жив, оточений шанувальниками, друзями й домашніми. Дружина його Паулина бажала також скінчити життя самогубством, але Нерон, у крайню годину перед кончиною С., послав боєць, які удержали її від виконання її плану. С. була людей неоднозначно утворений, мислитель коли не самостійний, те блискучий і незвичайно тямущий. Його мова лилася в тоні безпосередньої вільної розмови, без святкової періодизації, характерної стилю Цицерона, без архаїчної брутальності Саллюсия й убраної манірності Мецената. Він умів, не впадаючи в риторику, скористатися повсякденним припасом слів, вибираючи з нього усе більш властиве, надаючи думки неждані звої й епіграматичну стислість і виразність.