С. старший був римлянин старенького загартування; у сладкоречии він був фанат Цицерона й супротивник крайностей послецицероновского ораторського мистецтва. Не будучи проф ритором, він був відомий як творець керування по риториці, яке він написав для власних отпрыской. Це був збірник тем, що розроблялися в його час найкращими ораторами й риторами; він складався з 10-ти книжок так назыв. Controversiae (фактично спірні випадки, тобто вправи на вигадані юридичні теми) і 1 книжки Suasoriae (дорадчі мови), об'єднаних під загальним заголовком "Oratorum et rhetorum sententiae (погляди риторів на застосування законів до даного випадку), divisiones (поділу теми на окремі вопросцы), colores" (приймання, засобом яких можна виправдати карний учинок). Збірник був складений С. у роки старості й містив масу матеріалів по історії риторики при Августу й Тиберии. До нас дійшли 1, 2, 7, 9 і 10 книжки контроверсий, що містять усередині себе 35 тем, частково у фрагментарному виді. Інші 39 тем відомі у витримці зі збірника, що ставиться до IV або V в. Не вважаючи того ми маємо відомості 1, 2, 3, 4 книжкам. У рукописах контроверсиям передують книжка суазорий (7 тем), неповна на самому початку. Виклад збірника різниться жвавістю стилю й дотепністю й виявляє у творці тверезу й сильну критичну здатність. Але мові збірник коштує ближче до цицероновской, чому в срібній латині, вплив якої в ньому вообщем некординально. Ще объемистее й значніше була історична праця С., написаний їм також у старості й присвячений огляду римської історії з початку цивільних війн до Тиберия. У середні століття твору С.-батька змішувалися із творами С.-сина (філософа): так, у венеціанських виданнях 1490 і 1492 років вони видані спільно. У перший раз Рафаель із Вольтерры виділив твору С. старшого. Найкращі рукописи цих творів - брюссельська (№ 9581), антверпенская (№ 411) і ватиканська (№ 3872); древная рукопис эксцерптов з риторичної праці 6. ставиться до IX - Х століттю (монтепессуланская рукоп. № 126 Найкращі видання творі С. дали: Faber (I., 1587, 1598), Schott (П., 1607, 1613), Gronov (Лейден, 1649, Амстердам, 1672), Barsian (Лпц., 1857), Kiessling (Лпц., 1872), Н. J. Muller (Прага, 1887; найкраще изд.). Порівн. Коrbеr, "Ueber den Rhetor S. und die Romische Rhetorik seiner Zeit" (Марбург, 1864); O. Gruppe, "Quaestiones Annaeanae" (Штеттин, 1873); M. Sander, "Quaestiones syntacticae in Senecam rhetorem" (Грейфсв., 1872); Teuffel-Schwabe, "Gesch. der Romischen Litteratur" (1 т., стор. 269, Лпц., 1890, 5 изд.); Schanz, "Geschichte der Romischen Litteratur" (II т., стор. 198 слл., Мюнхен, 1892); Thomas, "Schedae criticae in Senecam rhetorem selectae" (П., 1880); Muller, "S. rhetor" (Прага, 1881 - 1888). 2) Луиций Анней С., по прозванню філософ, 2-ой нащадок С. старшого (ритора), талантливейший з ораторів і стилістів першої половини 1-го в. по Р. Хр., народився в 4-м г. до Р. Хр. у г. Кордубе. Першим вихователем і вчителем С. був його батько, що вселив нащадкові головні початки моральності, що й розвив у ньому задатки сладкоречия.