Їй же приписуються походи й завоювання до самої Індії й оазису Амона. Відали, що вона полетіла у вигляді голублячи, коли її нащадок Нитки став замірятися на її життя. По іншим, вона була їм убита. Багато говорили про її любовні справи. У всім цьому не можна не творити комбінації помилково понятих легенд Истар з мемуарами про ассірійський період, уособлений у С. Крайнє роз'ясняється, можливо, тим, що Ктесий писав по мидийским джерелам. Мидяне познайомилися з ассиро- вавилонською культурою в царювання Рамман Нирари III, одруженого на вавилонській царівні Саммурамати, і, можливо, з'єднали з іменуванням королеви, що займала виняткове в історії Ассирії положення, вистава про, що вразила їх, що тоді ще перебували в простому стані, цивілізації й державності.
Б. Т.
Сім мудреців (oi eppa sojoi) - мудреці старої Греції, що жили в VII і VI вв. до Р. Хр. думки, що й висловлювали свої, у коротких образних виреченнях або гномах. У різних творців є різні вказівки як на імена й число древнегреч. мудреців, так і на приписувані кожному з їхнього виречення. За словами Цицерона, це були справжні благодійники навколишнього їхнього середовища, що відрізнялися не лише видатною моральною силою й найглибшою прозаїчною досвідченістю, та й проникливістю розуму і ясністю думок. На 1-ый план висувається те політична їхня діяльність, те поетична. Питтак з Митилены в Лесбосі, Солоний Афінський, Клеовул з Лінда на остр. Родосі й Нершидр коринфский були законодавцями й полководцями або проводирями й владарями власних рідних міст; Хейлон, Эфор у Спарті, був відомий стільки ж своею політичною далекозорістю, скільки й характерним йому методом виражатися, що одержали від нього заголовок Хейлоновского; Фалес милетский і Биас із Приены в Карии виступали радниками царів і народів. Якісь виключають із цього переліку Периандра Коринфского й іменують замісце його іншого мудреця того ж імені або Мисона. Відмітні риси С. мудреців затісно з'єднані із вдачею доричного племені. Платон іменує їхніми послідовниками, аматорами й учнями лакедемонской дисципліни й знаходить подібність меж гномічної й лаконской мовою; чотири з них минулого неодмінно доричного походження, 5-ый - спартанець. Порівн. Bohrеn, "De septem sapientibus" (Бонн, 1867); Hiller, в "Rheinischen Museum", т. 33 (1878); Brunco, "De dictis VII sapientium" (в "Acta seminarii philol.", Эрланг, (1883).
Сім чудес світу - так називалися в стародавності С. добутків зодчества й ліплення, що перевершували всі інші своею колосальністю й розкішшю, а конкретно: 1) піраміди єгипетських фараонів). 2) висячі сади вавилонської королеви Семіраміди 3) ефесский храм Артеміди 4) хризэлефантинная скульптура Олімпійського Зевса 5) надгробний монумент пануючи Мавзола, у Галикарнассе 6) велетень родосский і 7) маякова вежа, споруджена в Олександрії при Птолемее Филадельфе ( наприкінці III в. до Р. Хр.), що й мала близько 180 м. височини Сена (франц. Seine, панцира. Sequana) - ріка в сівбу. Франції, бере початок у дпт. Кіт д'ор в 30 км. до СЗ від Діжона ок.