“ам ѕ. знову випробував бездоганну прихильн≥сть; там в≥н заповнив св≥й л≥тературний розвиток досл≥дженн¤м Ўенье й особливо Ѕайрона; там же в≥н почав писати " авк. ѕолоненого". « √урзуфа, разом з генералом ≥ його молодшим нащадком, ѕ. через Ѕахчисарай в≥дправивс¤ в  ињвську губ., у  аменку, маЇток мами –аЇвського, а зв≥дти на м≥сце служби в  ишин≥в, тому що п≥д час мандр≥в ѕ. »нзов тимчасово був призначений нам≥сником Ѕессарабськоњ област≥. ѕ. поселивс¤ спочатку в найман≥й мазанц≥, а п≥зн≥ше перебравс¤ в будинок »нзова, ¤кий ви¤вивс¤ люд¤ним в "духовним" людиною, здатним усв≥домити й оц≥нити ѕ. ѕоет скориставс¤ практично повною волею, уживаючи њњ час в≥д часу не краще, чим у ѕетербургов≥: в≥н в≥дв≥дував вс≥л¤ке сусп≥льство ¤к туб≥льне, так ≥ рос≥йське, охоче в багато танцював, догл¤дав за дамами й д≥вчатами, наст≥льки ж охоче брав участь у дружн≥х гул¤нках ≥ дуже в≥д≥грав у карти; через карти й дам у нього було трохи "≥стор≥й" ≥ дуелей; у крайн≥ в≥н тримав себе ≥з чудовим самовладанн¤м, але в перш≥ дуже р≥зко й час в≥д часу буйно висловлював свою неповагу до кишин≥вського сусп≥льства. ÷е була його зовн≥шнЇ житт¤; житт¤ домашнЇ ( б≥льшою м≥рою ранками) пол¤гала в посиленому читанн≥ (з виписками й зам≥тками), не дл¤ насолоди лише, а дл¤ того, "щоб в осв≥т≥ стати з≥ стол≥тт¤м ур≥вень", ≥ в енерг≥йн≥й робот≥ думки. …ого зан¤тт¤ були так напружен≥ й плодотворн≥ше петербургских. що йому видалос¤, начебто зараз в≥н уперше дов≥давс¤ "≥ тиха прац¤, у спрагу роздум≥в ("ѕосланн¤ „аадаЇву"). –езультатом цього з'¤вилас¤ ще незвичайна творча д≥¤льн≥сть, що заохочуЇтьс¤ фуррором його першоњ поеми й з денька на денек усиливающеюс¤ любов'ю й увагою б≥льш живий частини публ≥ки (так, через п≥втора м≥с¤ц≥ по прињзду в  ишин≥в ѕ., на п≥дстав≥ п≥сн≥ трактирноњ служниц≥, написав баладу "“емна Ўаль", а в грудн≥ такого ж року, за тривалий час до њњ надрукуванн¤, по розпов≥д≥ ¬. ѕ. √орчакова, њњ вже говорили назубок у  иЇву). ”же в 1-ые п≥втора року опосл¤ вигнанн¤ ѕ., незважаючи на нер≥дк≥ поњздки в  ињв (де –аЇвський командував корпусом), у  аменку, в ќдесу та ≥н., написав найб≥льше 40 в≥рш≥в, поему " авказький ѕленннк" ≥ п≥дготував " Ѕрат≥в-–озб≥йник≥в" ≥ "Ѕахчисарайський ‘онтан". јле все це чи ледве складе третю частину творчих роб≥т, що займали його в  ишиневу. ¬≥н працюЇ над комед≥Їю або драмою, обличающей страхи кр≥посного права (пан програЇ в карти власного старенького д¤дька-виховател¤), над катастрофою в смаку јлфиери, героЇм ¤коњ повинен був бути ¬адим, заступник новгородськоњ вол≥, п≥зн≥ше обм≥рковуЇ поему на той же сюжет; збираЇ матер≥ал ≥ робить план большенный державноњ поеми "¬олодимир", у ¤кий в≥н бажав, м'¤ко кажучи, користуватис¤ й билинами, ≥ "—ловом про ѕолицю »гореве", ≥ поэмою “ассо, ≥ нав≥ть ’ерасковым. ѕ≥д враженн¤ми аракчеевско-голицынского режиму в≥н пише р¤д в≥рш≥в ( у тому числ≥ досить неос¤жну, але не досить г≥дну його поему "√аврилиада" - крайн≥й в≥дзвук його преклон≥нн¤ перед "Ќезайманою" ¬ольтера) не дл¤ печатки. Ќе вважаючи того, ѕ. веде своњ записки, веде журнальчик грецького повстанн¤, ¤ким ц≥кавивс¤ найб≥льше коли майже вс≥ греки й фуррор ¤кого передбачив один з перших у ™вроп≥: пише "≤сторичн≥ зауваженн¤" ≥ робить без сторонньоњ допомоги ц≥лий р¤д ≥сторичних, ≥сторико-л≥тературних ≥ псих≥чних маленьких вишукувань, про ступ≥нь ориг≥нальност≥ ¤ких ми можемо судити по де¤ким випадком, що д≥йшли до нас вказ≥вкам (напр.