филантропистов (Базедов і ін.). Знову направили на себе особлива увага С. у Німеччині починаючи з 1807 г., внаслідок порушення, що охопив Німеччину опосля розгрому. 1806 г., і під впливом думках Песталоцци. Лише в крайні десятиліття турбота про періодичний подготовлении знаючих учителів для народних шкіл була визнана в Західній Європі обов'язковим обов'язком країни; з 200 урядових С. у Німеччині 40 були відкриті опосля 1872 г.; з 36 урядових і особистих дамських С. у Пруссії тільки одна існує долее 50 років. В інших державах С. поширилися за прикладом Німеччини. І у Франції, де під час революції справі утвору народних учителів виявлявся величезна увага, стали особливо клопотати про Ecoles normales ( як там йменуються С.) тільки в XIX в., під впливом Німеччини. Пристрій С. дуже по-різному В якісь із їхні вихованці
- інтерни, в інших - екстерни. Тривалість навчання також різна: у Пруссії, приміром, вона прирівнюється 3 рокам, яким передують 2 - 3 року занять у підготовчій школі, а в Саксонії вона доходить до 6 років. У Саксонії: в усі С. уведене неодмінне дослідження латинської мови; у Пруссії дослідження 1-го закордонної мови надане на вибір учнів. У більшості німецьких С. уведене дослідження музики, особливо гри на органі, тому що в Німеччині вчителя заурядно займають і посаду органістів. В усі С. Німеччини учят гімнастиці й малюванню, дуже нерідко також і сільському господарству, садівництву й розведенню плодових дерев. Безсумнівно, варто згадати те, що при всіх обладнаних С. є школи, у яких семінаристи старших класів вправляються у викладанні, під керуванням власних учителів. Майже все С. перебувають у тіснуватому зв'язку з установами для глухонімих, де семінаристи вправляються у вправах із глухонімими. У Франції звичайні школи в дійсний час урегульовані декретом 29 Липня 1881 г. Не вважаючи цих шкіл у Франції, а також в Італії й Угорщини є особливі С. для подготовления вчителів і вчительок вищих народних училищ і середніх навчальних закладів. У Німеччині в поточний час є при інститутах або перебувають із ними в тіснуватому зв'язку незліченні практичні університети, що носять заголовок С. історичних, статистичних, экзегетических, катехизических, гомилетических, литургических, філологічних, археологічних, педагогічних. Ці С. служать доповненням до чисто наукових лекцій професорів інститутів. Посередині їх найбільше значення мають педагогічні С., що мають метою практичне подготовление вчителів для середніх навчальних закладів; при таких С. нерідко є школи для вправи майбутніх учителів. Прототипом таких С. є seminarium praeceptorum (див. вище); в XYIII в. виник у Німеччині ряд педагогічних С.: у Геттінгені (в 1737 г.), у Галлові ( при інституті, 1776 г.), у Берліні ( при гімназії, 1788 г.). Особливо рекомендував установу педагогічних С. при інститутах Гербарт, хоча із практичної точки зору є найбільше, як багато виражаються, комфортним з'єднання їх із середнім навчальним закладом і, по здатності, із С. для народних учителів. Циркуляром 1890 г.