Звідси в сучасних юристів (Дернбурт, Зом, Кавелин і ін.) розподіл С. права на незаплямоване й майнове С. право, при цьому якісь із них (Зом, Кавелин) лише крайнє визнають по суті приналежним до області цивільного права, 1-ое ж включають у його виклад тільки в інтересах з'ясування змісту й значення норм права майнового. Розвиток майнової рівноправності дружина й подружжя, батька й дитинок знищує рівномірно й значення майнового С. права, як особливого відділу гражд. права, зберігаючи тільки норми, що ставляться до аліментарних зобов'язань членів родини друг до друга.
Література. Gierke, "Die sociale Aufgabe des Privatrechts" (1890); Sohm, "Institutionen"; Motive zu dem Entwurfe eines burg. Gesetzbuches" (IV); Esmein, "Le mariage en droit canonique" (П., 1891); Кавелин, "Нарис майнових відносин, що випливають із С. союзу" (Спб., 1884); Ефименко, "Нариси народного життя" (I); Оршанский, "Духовний трибунал і С. право" і ін. статті в "дослідницьких роботах з російського права сімейному й наследному".
В. Усе давно знають те, що й.
Сімейство (famila) - таксономическая група, запропонована в 1780 г. Батчем (Batsch), що й обіймає собою заурядно кілька пологів (genera.), хоча є С., що містить усього один рід. Безсумнівно, варто згадати те, що трохи (або навіть одне) С. утворюють підзагін або загін (subordo і ordo). Час від часу С. містить такі роду, які, не відрізняючись так, щоб скласти особливе С., усе-же можуть бути розбиті на дві або більше число груп. Тоді С. підрозділяють на підродини (subfamillia). Заголовок С. заурядно дається по більш звичайному для нього роду й кінчається на idae. Так, С. бекасовых від найменування р. Scolopax йменується Scolopacidae. Заголовок підродини кінчається inae. Саме-Собою зрозуміло, так, якісь орнітолога ділять С. Scolopacidae на 4 підродини: Totaninae, Tringinae, Scolopacinae, Numeninae, що одержали заголовок по відповідних для їхнім родам: Totanus, Tringa, Scolopax і Numemus.
Семенова (Катерина Семенівна) - іменита акторка (1786 - 1849), дочка кріпосної дівиці поміщика Путяты й учителі кадетського корпуса Жданова, що помістив її в театральне училище. Вона була незвичайно гарна; риси особи її вражали традиційною коректністю, профіль, за словами сучасника, нагадував найдавніші камеї. Гнучкий контральтовий глас її піддавався всіляким модуляціям. Ще більш сприяли її успіху сила почуття й искреннее захопите. С. виникла на рубежі 2-ух плинів нашої драматичної літератури, коли рабська подражательность французьким трагедіям стала відживати, а романтичная драма лише починала народжуватися. Перехідним щаблем цих 2-ух плинів були катастрофи Озерова. С. (з акторами Шушериным і Яковлевым) була соратницею Озерова в перших завоюваннях новітнього напрямку. Першим величезним фуррором і письменника, і артистки було 1-ое вистава траг. Озерова: "Эдип в Афінах" (1804). С. Т. Аксаков відає, що під час вистави "Эдипа", коли в С.-Антигони проти волі вели батька, артистка до того захопилася, що вирвалася з рук, що втримували її воїнів і втекла за татом за лаштунки, що в ролі не було; довелося бігти за нею й повернути її на сцену.