¬ одних лише римл¤н р≥зко п≥дкреслена т≥льки юридична сторона в≥дносин —. права - безперечна влада "речовоњ вдач≥" дружина над дружиною й батька над дитинками ¤к в особист≥й, так ≥ в майнов≥й сфер≥, але й отут не тому, що моральний елемент був в≥дсутн≥й, а тому, що в≥н не потребував вираженн¤ й представл¤в собою основну опору юридичного ладу родини. ” н≥мецькому прав≥, з ранешних час≥в, елемент захисту поруч ≥з правом влади виражаЇтьс¤ й у юридичних приписанн¤х, установл¤ющих обмеженн¤ влади, сп≥льн≥сть майна або певн≥ обоп≥льн≥ майнов≥ обов'¤зки чолов≥ка й подружж¤. –озвиток цих принцип≥в в ≥стор≥њ веде р≥вном≥рно до конструкц≥њ шлюбу, ¤к повноњ сп≥льност≥ житт¤ дружина й подружж¤, а стосовно батьк≥вськоњ влади - до перетворенн¤ римськоњ батьк≥вськоњ влади в ≥нтересах батька у владу в ≥нтересах мал¤т. Ќе дл¤ кого не секрет те, що оп≥ка, ≥ в –им≥ вже розвинена в державну установу, у Ќ≥меччин≥ знаходить дл¤ себе вище моральне вираженн¤ в установ≥ верховних оп≥кунських установ (Obervormundschaft), вeдущиx своЇ походженн¤ в≥д царського захисту с≥рих ≥ слабеньких (дам, мал¤т, божев≥льних ≥ т.д.). ” слов'¤нському —. прав≥ знаход¤ть типову комб≥нац≥ю необмеженоњ особистоњ влади, ¤к потр≥бного засобу моральноњ дисципл≥ни снутри будинку, з майновою повноправн≥стю п≥длеглих, ¤к вираженн¤м ≥дењ трудового початку. ” п≥вденнослов'¤нському прав≥ ц≥ принципи видн≥ в лад≥ задруги, у рос≥йському - ¤к у фермерськ≥й большенный ≥, в ≥ндив≥дуальност≥, мал≥й родин≥, так ≥ в законодавств≥, де необмежена влада чолов≥ка й батька з'Їднуютьс¤ з розд≥льн≥стю имуществ дружина й подружж¤, батька й мал¤т. Ќац≥ональна своЇр≥дн≥сть ладу н≥мецькоњ й слов'¤нськоњ родини п≥дтримуЇтьс¤, по погл¤ду ¤кихось досл≥дник≥в,. рел≥г≥йними виставами, обумовленими в≥дм≥нн≥стю ладу церков церковноњ, протестантськоњ й православноњ. ѕобра р≥вном≥рно у св заведывание вес правов справ й прагну провес у житт з всею строг≥ст еталон христи¤нськ шлюб, церковн церкв випустити з уваги його мун≥ципальн, мирськ баз; зв≥дси реакц≥, що вирази_ у протестантств й нов≥тн теор≥ в≥льн шлюб й поведша¤ до викривленн христи¤нськ суть шлюб, у вигл¤д≥ визнанн його т≥льки мун≥ципальн установ, що независ¤щим от –ос≥йське право, що не знав под≥лу церкви й крањни, змогло, навпаки, зберегти, укуп≥ з мирськими, мун≥ципальними елементами родини, що й в≥дпов≥даЇ д≥¤ на нењ церкви (ѕобедоносцев).
≤сторичне досл≥дженн¤ юридичного ладу родини у зв'¤зку ≥з социальноэкономическим, культурним ≥ мун≥ципальним ладом, указуЇ, всупереч викладеному погл¤ду, що, в 1-х, типи домашньоњ орган≥зац≥њ ще найб≥льш р≥зноман≥тн≥, чому вищезгадан≥, ≥ в 2-х, що видозм≥нюЇтьс¤ тип≥в ≥ окремих норм, що характеризують с≥мейн≥ справи. коштують у зв'¤зку ≥з ще найб≥льш складними ¤вищами публ≥чного житт¤. Ѕудучи осередком житт¤ кожноњ окремоњ особистост≥, "основним гн≥здом гуртожитку", родина в боротьб≥ за ≥снуванн¤ пристосовуЇ власний лад до того пор¤дку виробництва майнових благ, ¤кий ≥снуЇ тепер. “≥льки скотарське й землеробське господарства дають у п≥дсумку величезну, так ≥меновану патр≥архальну родину, з м≥цною владою њњ глави й безправ'¤м п≥длеглих.