П. віз про собою схвалене паном лист графа Каподистрии, яке повинен був вручити Инзову: укладач його, зрозуміло на підставі слів Жуковського й Карамзина, намагається роз'яснити провини П. злощасними критеріями його домашнього виховання й виражає надію, що він виправиться під доброчинним впливом Инзова й що з нього вийде гарний бюрократ "або але останній мері першорозрядний письменник". Ще характернее відповідь Инзова на запит гр. Каподистрии з Лайбаха від 13 квітня 1821 г.; гарний старий, зрозуміло, корячись впливам зверху, відає, як він займає П. перекладом молдавських законів та ін., внаслідок чого ж юна людина примітно виправляється; правда, у дискусіях він "виявляє час від часу пиитические думки; але я певен - додає Инзов - що літа й час образумят його в цьому випадку". 1-ые місяці власного вигнання П. провів у неждано приємній обстановці; от що пише він власному молодшому братові Леву: "приїхавши в Катеринослав, я занудився (він пробув там усього близько 2-ух тижнів), поїхав кататися по Дніпрові, викуплявся й схопив гарячку, по моєму звичаю. Генерал Раєвський, який рухався на Кавказ із нащадком і 2-мя дочками, відшукав мене в жидівській хаті, у маренні, без лікаря, за кружкою закляклого лимонаду. Нащадок його (молодший, Микола.... запропонував мені подорож до кавказьких вод; лікар, який з ними рухався, обіцяв мене в дорозі не вморити. Инзов благословив мене на щасливий шлях я ліг у коляску нездорової; через недельку вилікував. Два місяці жив я на Кавказі; води мені були надзвичайно полезны й дуже посприяли, особливо сірчані жаркі... (випливає ряд живих спогадів кавказької природи й побуту). З півострова Тамані, старого Тмутараканского князівства, розкрилися мені берега Криму. Морем приїхали ми в Керч (випливає короткий опис стародавностей Пантикапеи). З Керчі приїхали ми в Кефу ( тобто Феодосію)... Звідси морем направилися ми, повз полуденні береги Тавриди, у Юрзуф ( по іншому Гурзуф, що тоді належав баронові Ришелье), де перебувало сімейство Раєвського. Нічкою на кораблі написав я елегію ("Згасло денне світило"), яку для тебе надсилаю: відійшли її Гречку (в "Нащадок Батьківщини") без підпису.... Корабель загальмував у виді Юрзуфа. Там прожив я три недельки. Мій друг, счастливейшие хвилинки життя моєї провів я серед сімейства почесного Раєвського. Я не спозирав у ньому героя, славу російського війська; я в ньому обожнював людину з ясним мозком, зі звичайний, чарівної душою, поблажливого попечительного друга, постійно милого, ніжного власника. Очевидець єкатерининського століття, монумент 12-го року, людей без забобонів, з потужною вдачею й чутливий, він мимоволі прив'яже до для себе всякого, хто лише гідний усвідомлювати й цінує його найвищі властивості. Старший нащадок його (Олександр, що мав потужний вплив на П.) буде найбільше, коли відомий. Усі його дочки - краса; старша
- дама незвичайна. Суди, чи був я щасливий; вільне, безтурботне життя в колі милого сімейства, життя, яке я так люблю і якої я ніколи не тішився, щасливе полуденне небо, чарівний край...".