јле ¤к сама ≥зол¤ц≥¤, так припущене –оменсон под≥¤, наречене ним ф≥з≥олог≥чним добором, хоча й можуть, природно, мати м≥сце в природ≥, але чи навр¤д Ї неминучою умовою дл¤ утвору нов≥тнього виду. ѕравда острова, замкнен≥ р≥внини мають надзвичайно нер≥дко дл¤ њхн≥ в≥дпов≥дн≥ види, що виробилис¤ завд¤ки ≥зол¤ц≥њ, але широкий ≥ незм≥нний прогрес форм, що не обмежуЇ вироб≥тком нов≥тнього виду або р≥зновиди, а ведучий до незм≥нного й почергового ускладненн¤ й дифференцировке форм, ≥мов≥рний лише на широких континентах з р≥зними критер≥¤ми й широкою можлив≥стю дл¤ переселенн¤ форм ≥ витисненн¤ одна ≥нший. —правд≥, острови Ї б≥льш комфортними м≥сц¤ми дл¤ збереженн¤ форм найглибшоњ стародавност≥., Ќаселенн¤ ћадагаскару, ÷елебесу, Ќов≥тньоњ √в≥нењ ще прадавнЇ населенн¤ б≥л¤ лежачих материк≥в. “аким образом, усуненн¤ схрещуванн¤ потомства пари особин з ¤кими-небудь новенькими ознаками з потомством ≥нших пар, цими ознаками, що не волод≥ють, не Ї потр≥бна умова дл¤ вироб≥тку виду, тому що вже одна корисн≥сть цих ознак представл¤Ї достатню гарант≥ю дл¤ њхнього закр≥пленн¤. ѕрит≥м, у сут≥ в природ≥ н≥¤ка ≥зол¤ц≥¤ неможлива, тому що посередин≥ потомства даноњ пари пост≥йно найдутьс¤ особини, ¤к≥ в силу атав≥зму даними ознаками не волод≥ють. ≤нше запереченн¤, пропоноване —. теор≥њ - це те, що вона не роз'¤сн¤Ї, в-1-х, ознак виникаючих ≥ так жалюг≥дних, що вони не можуть бути полезны зв≥риному, а в-2-х таких, ¤к≥, очевидно, байдуж≥ дл¤ зв≥риного в зм≥ст≥ корисност≥, ¤к напр. стату¤ раковини й т.п. Ќа ц≥ запереченн¤, розвинен≥ ћайвортом, Ќегели й ≥н., було отвечено наступне. —тосовно байдужих ознак ми зовс≥м не можемо ручатис¤ за таке њхнЇ значенн¤. ƒо з'¤суванн¤ рол≥ заступницького розцв≥ченн¤ й вона могла видатис¤ байдужоњ, але ми знаЇмо зараз, що вона корисна. —тату лусочк й щиток гад напр. здаЇтьс¤ , на 1-ый погл¤д, зовс≥м байдужн ознак, але вона залежа в≥д ≥нш, дуже принципов у зм≥ст корисн≥ст ознак - розпод≥л шипиков на кл≥тинк юн шк≥р, а ц шипики ма особлив призначенн: змушува в≥дстава в≥д т≥л стареньк, що долженствующую п≥дда_ линьк шкурк, що покрива слои ÷ей вопросец ретельно в п≥зн≥ший час роз≥браний ”оллэсом. ѕот≥м, що стосуЇтьс¤ по¤ви ознак, те отут, в-1-х, потр≥бно тримати в голов≥, що майже вс≥ ознаки з'¤вл¤ютьс¤ в незрозум≥л≥й покуда нам залежност≥ в≥д ≥нших, ¤к недорозвиненн¤ п≥гменту в очах собак ≥ к≥шок коштуЇ у зв'¤зку з недорозвиненн¤м частин слухового апарата й нав≥ть частин мозку, що в≥дають слуховой функц≥Їю; в-2-х, майже вс≥ орган≥ з'¤вилис¤, ¤к видозм≥на вже ран≥ше ≥снуючих орган≥в, ¤к напр. совокупительный апарат рак≥в Ї видозм≥нен≥ к≥нц≥вки й т. п.; принцип цей названий ƒорном принципом зм≥ни функц≥њ; у трет≥х, ¤к≥сь орган≥, ¤к це показав  нейненберг на розвитку черв'¤к≥в, з'¤вилис¤ на м≥сц≥ ≥нш, що ран≥ше ≥снували, методом субституц≥њ, при чому старенькый орган начебто б стимулював виникненн¤ нов≥тнього. “ак, пров≥зорн≥ орган≥ емоц≥й стимулювали в черв'¤к≥в виникненн¤ складного мозку. јле за вин¤тком ус≥х цих випадк≥в усе-же залишаЇтьс¤ значима частина ознак, ¤ким ми повинн≥ приписати самост≥йну по¤ву, а конкретно п≥д впливом д≥й, що в≥дбуваютьс¤ при дозр≥ванн≥, запл≥дненн≥ й розвитку ¤Їчка.