церкви. ” найб≥льш близький до нас час —. зроблена в ≤спан≥њ й ≤тал≥њ. ” в≥домому зм≥ст≥ —. представл¤Ї собою й перевт≥ленн¤ у св≥тське волод≥нн¤ колишньоњ ÷ерковноњ област≥. ¬ еру франц. революц≥њ –им був оголошений республ≥кою, при Ќаполеону I приЇднаний до французькоњ ≥мпер≥њ; п≥д час революц≥њ 1848 г. в≥н знову на час зробивс¤ республ≥кою.  райн¤ —. ѕапськоњ област≥ в≥дбулас¤ у два прийманн¤ - в 1860 г. (–омавь¤) ≥ в 1870 г., коли зовс≥м упала св≥тська влада тата. —. епох реформац≥йноњ й революц≥йноњ епох т¤гла за собою принципов≥ пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ насл≥дки. ¬ XVI в. вона тимчасово п≥дсилила владу ур¤д≥в, давши њм величезн≥ речовинн≥ засоби, ≥ в той же час зробила з нов≥тн≥х хаз¤њв, що одержували або купували колишн≥ духовн≥ земл≥, клас ревних захисник≥в нов≥тн≥х церковних або мун≥ципальних пор¤дк≥в. ¬ еру реформац≥њ набувачами секул¤ризованих земель були б≥льшою м≥рою двор¤ни, в еру революц≥њ - частково буржуаз≥њ, частково фермери. „асто при цьому зм≥нювалас¤ сама вдача приналежност≥, внасл≥док дробленн¤ б≥льших маЇтк≥в на маленьк≥ д≥л¤нки. « ≥ншоњ сторони, нов≥тн≥ власники м≥н¤ли у власних земл¤х систему господарства. ” ¬еликобритан≥њ, напр., в XVI в. нов≥тн≥ власники стали зм≥нювати методи використанн¤ землею сел¤нами до невигоди крайн≥х (меж ≥ншим - п≥дм≥нювали р≥ллю лугом), що викликало р¤д народних хвилювань. ѕринципове економ≥чне значенн¤ —. оц≥нене наукою т≥льки в пор≥вн¤нне недавнешнее час, ну й дотепер ≥стор≥¤ —. залишаЇтьс¤ не багато досл≥дженоњ. ” сучасн≥й ≥сторичн≥й науц≥ терм≥н —. одержав ≥ ≥нше значенн¤. —ередньов≥чна культура р≥знилас¤ своЇю церковною вдачею, тод≥ ¤к культура нов≥тнього часу маЇ значно св≥тська вдача. —тежачи за зм≥нами, що в≥дбулис¤ у св≥тогл¤д≥ й настроњ сусп≥льства, ≥сторики стали говорити про —. ф≥лософ≥њ й науки, л≥тератури й мистецтва, права й крањни й вообщем усьому житт¤. ѕ≥д сиим очевидне зв≥льненн¤ в≥д церковноњ оп≥ки в ≥нтелектуальн≥й ≥ публ≥чн≥й д≥¤льност≥, в≥дозва в художн≥й творчост≥ до св≥тських сюжет≥в, п≥дпор¤дкуванн¤ житт¤ вимогам ≥нстинкт≥в людськоњ природи, визнанн¤ лег≥тимними радостей земного ≥снуванн¤ й т.п. ( на в≥дм≥ну в≥д теократи¤м, теолог≥чного догматизму й аскетизму). ѕершим культурним рухом з такою вдачею був гуман≥зм. –ел≥г≥йна реформац≥¤ XVI в. ≥ церковна реакц≥¤ затримали процес —. культури, а "осв≥та" XVIII в. було начебто б нов≥тньою —. думки й житт¤. ќсновним супротивником —. у цьому зм≥ст≥ Ї клерикал≥зм. ¬ окремих вар≥антах —. житт¤ йшло п≥д особливими дев≥зами, у род≥ реаб≥л≥тац≥њ плот≥ (у сен-симонистов), лаицизации утвору (французьк≥ шк≥льн≥ закони 70-х ≥ 80-х рр. ≥ т.п. ), але в сут≥ все це т≥льки окрем≥ види —., ¤ка, прит≥м, може мати дуже р≥зн≥ ступен≥.
Ќ.  арпев.
—екунда - ш≥стдес¤та дещиц¤ кутовоњ хвилинки або хвилинки часу. ƒень м≥ст¤ть 86400 —. ѕро в≥дм≥нн≥сть зор¤ноњ й середньоњ —. Ќайменуванн¤ —. ≥ хвилинки в≥дбулис¤ в≥д скороченн¤ виражень: partes minutae primae, partes minutae secundae. C. дуги позначаЇтьс¤ ("), —. часу (∞). ¬ астроном≥њ при розпод≥л≥ окружност≥ на 360", рух св≥тил вим≥р¤Їтьс¤ або пройденим методом у градусних розпод≥лах, або тривал≥стю руху.