По грецьких переказах, отут перебував храм Діани. Спочатку VI в. до Р. Хр. з'явилася грецька колонія - Херсонес, що звернувся в незалежний уряд, який був скорене близько 110 г. до У. Хр. Митридатом Евпатором і увійшло до складу Понтийско-Воспорского королівства, а пізніше - Римської імперії, опосля поділу якої було центром керування візантійськими володіннями в Тавриді. Як місто торговельне й промисловий, Херсонес давно був відомий росіянином під іменуванням Корсуня. Опосля навали монголів зносини російських із сиим містом закінчилися: відразу стало падати його торговельне значення. Опосля руйнування містечка Ольгердом, величним князем литовським, в 1363 г., він звернувся в незначне містечко, а 100 років через від нього залишалися тільки руїни. Під час панування татар на березі Севастопольської бухти перебувала деревенька Ахиар, місцевість якої була вибрана в 1783 г. росіянами для пристрою військового порту. П. крайній був заснований у наступному році й названий Севастополем ( тобто прекрасний містом). В 1787 г. С. відвідала Катерина II і оглянула минулий там флот (3 корабля й 12 фрегатів). До кінця сторіччя, завдяки посиленій діяльності командира порту, Ушакова, були кінчені практично всі портові спорудження. В 1797 г., за розпорядженням Павла 1, С. був перейменований в Ахтиар, але опосля його погибелі колишній заголовок був відновлений, а нове дане частини містечка, проектованої на східній стороні Південної бухти. В 1804 г. С. призначений основним портом чорноморського флоту; в 1826 г. звернений у висококласну міцність, але зміцнення його шанцами й батареями виконувалося без системи, по вказівках флотських начальників, поки имп. Миколою I не був затверджений (в 1834 г.) проект посилення оборони рейду й містечка із сухого шляху. Оборонна літа зобов'язана була складатися з 7 розташованих на висотах земельних бастіонів, замкнених з боку містечка склепінними казармами й з'єднаних меж собою стінками з бійницями. Зміцнення ці передбачалося примкнути лівим флангом до рейду, позаду Ушаковой балки, а правим
- до берегової батареї № 8. При особистому огляді С. в 1837 г. ними. Микола I змінив цей проект: лівий фланг огорожі вирішено було винести вперед Ушаковой балки й замісце 7 бастіонів звести 8. ДО 1854 г. були кінчені приморські зміцнення, але із суши місто залишався незахищеним. Мешканців у ньому в цей час було близько 46000, будинків вище 2500. Опосля схватки на р. Альме англо-франц. війська підступили до містечка почалася іменита Севастопольська облога, що тривав 11 місяців, що перетворила місто в купу руїн, що й практично знищила наш чорноморський флот. Опосля 1856 г. С. став знову відбудовувати й скоро роздобув торговельне значення; отут була заснована висококласна митниця. В 1871 г., опосля скасування статті Паризького трактату про нейтралізацію Темного моря, Высочайше повелено було повернути значення С., як головної стоянки чорноморського флоту. Російсько-турецька війна 1877 - 78 г. застала місто неукріпленим; в 1877 г. встигнули вибудувати тільки тимчасовий батареї.