Сиим уводиться для сторін справи, що й обговорює їх, суду новенька гарантія серйозності їх цілей при висновку С. і обачності при вибиранні виражень, а след. і більшого узгодженні вираженою волею й реальної.
Стареньке вчення про С. юридичної не визнавало значення безсторонніх норм закону, що обмежували волю особи, і розглядало весь сучасний цивільно-правовий лад як продукт діяльності особистих осіб, що освячується безстороннім правом, а тому єдиним творчим фактором у С. уважало волю особи. Звідси стареньке визначення юридичної С. : вираження волі особи, спрямоване на встановлення юридичних наслідків, що наступають, згідно з визначенням закону, тому що особа їх прагне. Нове визначення спозирає в С. вираження волі особи, спрямованої на встановлення тих юридичних наслідків, які закон зв'язує із составом фактів, що послужили підставою волевиявлення. Особистій волі, згідно із сиим визначенням, належить вибір посередині встановлених законом форм відносин і якесь пристосування до своїх цілям, що випливають із цих форм правомочий і зобов'язань, а не творчість у самому зроблені форм і правомочий. Третій світогляд послабляє силу крайнього визначення вказівкою на існування відносин, ще не захоплених нормами безстороннього права, а тому підметів творчості особистої волі. Новітній виклад навчання в Dernbiirg, "Pandecten" (5 изд., 1, 214 сл.); Endeinann, "Einfilhrung in das utudiiim des burg. Gesetzbuches" (I, 60 їв.); "Molive zu dem Entwurfe eines burg. Gesetzbucbes" (I, 126 сл.); Муромцев, "Цивільне право старого Рима" (М., 1883); Оршанский, " Про значення й границі волі волі в праві" ("Исслед. по російському праві", Спб., 1892).
І. Н.
Себастьян - христ. великомученик, род. ок. 250 г. у Нарбонне, навчався в Милане; будучи потаєним християнином, вступив в армію, щоб бути корисним своїм братьямхристианам під час гоніння Диоклетиана й, по здатності, перетворювати на християнство язичників. Він так відмінно зберігав свою таємницю, що правитель Диоклетиан зробив його командиром преторианцев у те саме час, коли єпископ Гай призначив його заступником церкви. Зрештою відкрилася приналежність його до християнства; він був підданий запеклим борошнам, від яких і загинув. Християнці Люцине в сонному баченні було відкрито, де перебуває його тіло, і вона перенесла його в катакомбу, в 288 г. В V в. на його могилі побудований храм. Мощі його перебувають вроздріб у різних місцях. З іменуванням С. ще є трохи страждальців, грецьких і латинських.
Севастополь - військово-портовий гор. і окреме градоначальство, на юго-зап. краї, як більшість із нас звикло говорити, Таврического підлоги-ова, під 44°37ў с. ш. і 33°31ў в. буд., в 2028 вер. від Спб. і 73 в. від Сімферополя, на горі меж Карантинної й Південної бухтами. На сев. бережу рейду або Большенный бухти перебувають слобідка, зміцнення, казарми й братній цвинтар. Південна бухта ділить місто на дві частини: Міську, на З від бухти, і Корабельну слобідку, до У від неї. Меж містом і Корабельною слобідкою Элинг, Алексеевские доку й казарми морського відомства Гора, на якій розміщено місто, зі східної сторони дуже круто спускається до Південної бухти, а із західної - найменш круто до міського яру, на лівій відгомони якого перебуває Артилерійська слобідка.