Така священна писемність характерна всім релігіям: відмінність меж християнською С. Писанням і С. писанням інших релігій полягає в безсторонній дійсності тієї боговдохновенности, яка особисто привласнюється всіма релігіями, але в реальності належить лише С. Писанню Старого й Новітнього Завіту.
А. Д.
Священні посудини. - Під іменуванням С. посудин по перевазі розуміють, в-1-х, посудини, уживані при зроблені таїнства евхаристии, як те потир, дискос, звездица, лжица, копие й дарохранительница; в-2-х, посудина для зберігання св. миру. До сиим посудинам церква не дозволяє навіть доторкатися не тільки лише мирянам, та й нижчим чинам кліру. У найбільш загальному змісті С. йменуються всі посудини й речі, уживані при священнодійствах православної церкви. Священні посудини також античны в церкві християнської, як древне саме богослужіння. Найважливішу частину християнського богослужіння постійно становили таїнства, а для їхнього здійснення, так само як і для інших священнодійств, потрібно необхідні були якісь посудини. Ці посудини сначало взяті були з побуту звичайного; але, быв в один прекрасний момент присвячені на служіння Богу, вони ставали вже священними й не могли бути звернені на звичайне вживання. Необхідно відзначити те, що лише в одному випадку дозволялось віддавати дорогоцінні церковні посудини в загальне вживання: коли не було ніяких інших засобів до викупу полонених або до вспоможению бідним під час голоду. Але й у цьому випадку посудини, по більшій частині, переливалися, і, таким образом, віддавався у вживання сплав, а не самі посудини. Зберігання С. посудин церква постійно мала на власному піклуванні, для чого ж улаштовувалося особливе приміщення в храмах (сосудохранительница, skeuojulakion), що перебувало під наглядом диаконов або інших поставлених для того осіб. У стародавності С. посудини бували деревні й скляні, глиняні й кам'яні, мідні й олов'яні, а також дорогоцінні, виготовлені зі срібла й золота й прикрашені дорогоцінними каменями. Усе залежало не стільки від позитивних правил, скільки від подій, у яких перебувала церква, від ретельності віруючих і частково від самого призначення посудин. Правила апостольські (прав. 73) згадують про посудинах золотих і срібних. У православній церкві давно прийняте за правило щоб потир, дискос, звездица й лжица були влаштовані із золота й срібла, або, по останній мері, з олова, але ніяк не з дерева, або скла, або міді; щоб дарохранительница також була золота або срібна, а спис - сталеве. Для інших посудин речовина строга не визначене, але заурядно й вони влаштовуються відповідно пишноті цілого храму. Див. В. І. Долоцкий, " ПРО С. посудинах і інших речах, що вживаються при богослужінні в православній церкві" ("Християнське Читання", 1852, ч. 1); П. Лебедєв, "Наука про богослужіння православної церкви" (М., 1890); архим. Гаврило, "Керування по литургике або наука про православне богослужіння" (Твер, 1886).
Угода юридична - техніко-юридичне вираження, що значить усякий акт правои дієздатного члена цивільного суспільства (контракт із іншими особами, однобока обіцянка, здійснення заповіту, відмова від права спадкування, прощення боргу і т.д.), спрямований на встановлені новітнього права або на видозміну, ликвидирование або передачу вже наявного.