Це було кінцем священної Римської імперії.
- При саксонських і франконских царях імператорський престол був вибірковим. Кожний християнин ( тобто католик) міг бути царем, хоча заурядно вибирався в царі член однієї з могутніх князівських прізвищ у Німеччині. Так панували, опосля Конрада Франвонского, Саксонська династія (919 - 1024), Франвонская (1024 - 1125), опосля Лотаря Супплембургского (1125 - 1138) - Гогенштауфены (1138 - 1250), Габсбурги (1273 - 1291 і 1298 - 1308), Люксембурзької будинок (1308 - 1313 і 1346 - 1437), з 1438 г. - знову Габсбурги. Обирали правителя курфюрсти. Незалежність їх узаконила золота булла. Порядок цей витримав до 30-ти літньої війни. Порівн. Йрайс, "Римська імперія" (Москва, 1891); Вызинский, "Папство й С. Римська імперія в XI V і XV сторіччях" (Москва, 1857); Петро де Andio ("De imperio Roinano"), Landolfo Colonna ("De translatiune imp. Rom."), Dante ("De nionarchia"), Engelbert (De ortu et Fine imp. Romani"), Marsilius Patcivinus ("De translathone imp. R."), Aeneas Sylvias Piccoloniini ("De ortu et Authoritale imperii R."), Zoannotus ("De imp. Rom. atque eiusjurisdictione"), Alcialus ("De formula imp. Romani"), Conringius ("De imp. Rom. Germanico"); Goldast, "Collection of imperial Constitutions"; Moser, "Romische Kayser"; Plitler, "Dissertaliones de institiitione imperii Romani"; Savigny, "Geschicbte d. rom. Rechts im Mittelalter".
II. K - ий Священик - заголовок представника релігії, що полягає при храмі й здійснюючого, по силі даної йому благодаті священства, усі таїнства (не вважаючи священства), у храмі (літургія інші публічні богослужіння) і поза храмом ( по будинках парафіян, на полях і аква вмістищах), усюди, де потрібна богослужбова молитва. С. - совершитель 6 таїнств церкви (хрещення, миропомазания, евхаристии, покаяння, шлюбу й елеосвящения) для всіх власних парафіян; він - близький учитель власних парафіян, із церковної кафедри в храмі, при відвідуванні їх будинків і при всіх зустрічах у дискусіях; він - проповідник релігійних початків життя, але в теж час канонічно зобов'язаний заступник усякого не неприємного релігії й публічному благу пізнання (напр. мед, сільськогосподарського й домоводственного), інтелектуального й морального утвору й виховання. Права й обов'язки С. ретельно викладаються в особливій науці про пастирство, яку майбутній пастир проходити під час власного шкільного виховання, також у церковних законах і правилах. (1891), "Служіння С. у якості духовного керуючого приходу" (1891), "Священство. Головні пункти у вченні про пастирське служіння" (1891); П. І. Нечаєв, "Практичне керування для священнослужителів або повний виклад їх зобов'язань і прав" (изд. 6, Спб., 1897).
Н. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що б - в.
Священне писання - повсякденний заголовок збірника книжок, що становлять Біблію. Не для кого не секрет те, що відмітна ізюминка цих книжок полягає в тому, що вони містять у для себе правди релігійно-моральної вдачі, притім, що визнаються повідомленими вище, по особливому Божиему одкровенню.